РУБЕЦЬ (лат. cіcatrіx — рубець, шрам) — ділянка сполучної тканини, яка заміщає дефект шкіри, слизової оболонки, органа чи тканини, що виникає внаслідок їх ушкодження або патологічного процесу. Процес утворення Р. називається рубцюванням і є проявом репаративної регенерації. При цьому замість тканини, ідентичної загиблій, розвивається сполучна рубцева тканина. Іноді рубцева тканина не повністю заміщує ділянку некрозу, а відокремлює (інкапсулює) його від навколишньої тканини. Р. розвивається від опіків, відморожень, інших ушкоджень і хронічних запальних процесів. Рубцювання, особливо на великій ділянці, супроводжується стягуванням країв рани, яка гоїться, що викликає деформацію органів і тканин. Іноді навіть великі Р. у товщі органа можуть не викликати функціональних порушень, тоді як дрібні Р., що локалізуються, напр., у провідній системі серця, зоровому тракті, спинномозковому каналі, зумовлюють тяжкі функціональні розлади. Р. на обличчі спричиняють косметичні дефекти, в ділянці суглобів — розвиток контрактур. При локалізації Р. у ділянці природних отворів і в порожнистих органах можливий розвиток часткової чи повної непрохідності. Напр., Р., що утворюється при загоєнні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, нерідко є причиною пілородуоденального стенозу чи деформації шлунка; Р. в оболонках і тканині головного мозку може бути причиною осередкових мозкових розладів, епілептичних нападів. Розміри, форма і стан Р., що розвивається на місці операційного розрізу шкіри, залежать від напрямку розрізу, характеру загоєння операційної рани, техніки її закриття й особливостей рубцювання.
Лікування залежить від виду, давності існування Р., наявності ускладнень. Консервативне лікування спрямоване на розм’якшення Р. і ефективне при зовнішніх Р., особливо на початку їх утворення. Оперативне лікування спрямоване на усунення порушень функцій або косметичного дефекту. В окремих випадках, якщо сформувався грубий Р., показана місцева розсмоктувальна фармакотерапія (електрофорез). Використовують такі ферментні препарати, як гіалуронідаза, трипсин та ін.
Профілактика утворення грубих Р. полягає у своєчасній первинній хірургічній обробці ран після відкритих ушкоджень, ранній шкірній пластиці при лікуванні опіків і відморожень, обережному ставленні до тканин під час операцій, активному проведенні післяопераційного періоду із застосуванням фізіотерапії та лікувальної фізкультури.
БМЭ. — М., 1984. — Т. 22; Котельников В.П. Раны и их лечение. — М., 1991; Кузин М.И., Костюченок Б.А. Раны и раневая инфекция. — М., 1991; Патологическая физиология / А.Д. Адо, М.А. Адо, В.И. Пыцкий и др. — М., 2001.