НЕФРОЛОГІЯ (грец. nephros — нирка + logos — слово, вчення) — розділ внутрішніх хвороб, який вивчає будову та функцію нирок, етіологію, патогенез, класифікацію, клінічні прояви захворювань нирок, а також розробляє методи діагностики, лікування та профілактики їх захворювань. У VIII–XIX ст. у галузі Н. плідно працювали такі відомі вчені: М.С. Вовсі, Е.Е. Фромгольд, В.Н. Смотров, Г.Ф. Ланг, С.С. Зімницький, В.Х. Василенко, М.М. Анічков, А.М. Предтечинський та ін. Основоположником Н. в СРСР вважається Є.М. Тарєєв, який активно почав вивчати цей напрямок медицини ще в середині 20-х років ХХ ст. Він розробив нефрологічну концепцію, яка містить такі положення: синдромний та нозологічний підхід у вивченні захворювань нирок, обов’язкове вивчення етіології хвороби, еталонну класифікацію захворювань нирок (зокрема нефриту); звернув увагу на вивчення ушкоджень нирок під впливом ЛЗ та алкоголю, вперше запропонував термін «нефротичний синдром». Нові напрямки наукових досліджень у Н. та суміжних галузях внутрішніх хвороб базуються на цій нефрологічній концепції. Праці Є.М. Тарєєва «Анемия брайтиков» (1929), «Нефриты» (1958), «Клиническая нефрология» (1983) досі є актуальними. В Україні широкий розвиток отримали сучасні нефрологічні школи Києва, Донецька, Дніпра, Харкова.
Тареева И.Е. Нефрология. — М., 1985. — Т. 1; Мухин Н.А. Евгений Михайлович Тареев и современная клиника внутренних болезней. — М., 1995; Энциклопедический словарь медицинских терминов: В 3 т. / Гл. ред. Б.В. Петровский. — М., 1983.