ГЕМАТОМА (грец. haima, haimatos — кров + õma — закінчення в назві пухлин і новоутворень) — обмежене скупчення крові в тканинах з утворенням порожнини, яка містить рідку або таку, що згорнулася кров. Основними причинами Г. є пошкодження стінки кровоносних судин внаслідок травми або патологічного процесу, порушення проникності стінки судини, заниження здатності крові до згортання.
Класифікують Г. залежно від локалізації (субсерозна, субдуральна, в/м та ін.), схильність до просвіту кровоносної судини (пульсуюча, непульсуюча), стану крові, що вилилася (коагульована, інфікована, нагноєна).
Розміри Г. залежать від калібру пошкодженої судини, тиску крові, що виливається, еластичності тканини, в якій відбувся крововилив, здатності крові до згортання. Основними симптомами Г. є болючість, наявність обмеженої пухлини, флюктуація, іноді крепітація (при утворенні фібрину), зміна кольору шкіри від бузкового до жовто-зеленого, порушення функції ураженого органа, підвищення місцевої та загальної температури тіла. При Г. внутрішніх органів першочергове значення мають симптоми їх здавлення. Найчастіше Г. закінчується розсмоктуванням. Можливі інкапсуляція Г. з утворенням несправжньої кісти, інфікування Г. з нагноєнням, перетворення пульсуючої Г. в травматичну аневризму.
Для лікування Г. використовують місцево холод і стисну пов’язку, анальгетики, а через декілька днів після травми — фізіотерапевтичні процедури. При великих Г. показана евакуація рідкої крові шляхом пункції з подальшим накладенням стисної пов'язки. При нагноєнні Г. показані її розкривання і дренаж.
Петров С.В. Общая хирургия. — СПб., 2002; Селезнева Т.Д. Общая хирургия. — М., 2007.