УПРАВЛІНСЬКА РИТОРИКА — комунікативно орієнтований курс навчання ділового мовлення. Термін «риторика» походить від давньогрецького слова «оратор» і означає теорію ораторського мистецтва, науку красномовства. Близьким за значенням до нього є латинське слово «oratoria». Ці терміни пов’язують з публічними виступами, живим словом. Предмет У.р. — це публічний виступ у процесі комунікації. У.р. заснована на формальній, науковій і професійній логіці, філології, етнопсихології та етнопедагогіці, іміджології. Для У.р. важливе значення має використання таких методів комунікативного впливу, як переконування, навіювання та копіювання. У практиці роботи сучасного менеджменту використовують індивідуальні та групові форми вербальних контактів. Технологіями індивідуального мовленнєвого впливу є знання загальних закономірностей і умов використання в індивідуальному спілкуванні співбесід, інтерв’ю (вільних і структурованих), консультування, дискусій, мікроанкет тощо. Формами групового спілкування є конференції, збори, наради, засідання, консиліуми тощо. Ці форми використовують такі риторичні технології, як дискусія та полеміка, орієнтовані на різні точки зору, пошук спільних шляхів вирішення проблем та досягнення високого результату, створення нової інформації. Дієвими прийомами мовленнєвого впливу керівника (ритора) на аудиторію є: доступність мовлення (виважена змістовність мови; підпорядкування змісту спічу його задумові; врахування культурно-освітнього рівня слухачів, їхнього життєвого та професійного досвіду; новизна й оригінальність інформації; теоретична й фактологічна достовірність даних); асоціативність виступу (опора на попередні знання та враження; використання естетичних почуттів; оперування історичними датами, фактами, порівняльними статистичними даними; аналогії; посилання на подібні події; образні висловлювання; сенсорність мовлення (використання наочності, малюнків, схем, моделей); експресивність мови (емоційна напруженість, підтекст, виразність міміки, жестів, пози, тембр і тональність голосу, природна радість і смуток, тактовне співчуття та ін.); інтенсивність мовлення (відповідний темп подання інформації, рухливість ритора під час спілкування, орієнтованість у настрої аудиторії, візуальна діагностика мовлення слухачів під час виступу, перехід на більш швидкий чи повільний режим засвоєння інформації).
Бронікова С.А., Кудрявцева З.Ф., Плотницька І.М. Ділове спілкування: риторика та ораторське мистецтво в державному управлінні. — К., 2010; Колотілова Н.А., Сагач Г.М. Ділова риторика: мистецтво риторичної комунікації. — К., 2003; Олійник О.Б. Сучасна ділова риторика. — К., 2010.