НАНОСИСТЕМИ ДОСТАВКИ ЛІКІВ — це система, яка є нанооб’єктом, активність та спосіб доставки якого до цільової тканини (органа) визначається властивостями цього об’єкта. Це один із пріоритетних напрямків розвитку нанотехнологій у фармації, про що свідчить поступальне зростання кількості публікацій на цю тему. Протягом 10 років кількість наукових публікацій за цією тематикою у світі збільшилася у 4 рази. Зростає також кількість патентних заявок на винаходи, а це свідчить про збільшення комерціалізації цієї сфери. Понад 50% фармацевтичних компаній-виробників, які активно працюють у цій галузі, використовують нанотехнології для розроблення систем нанодоставки АФІ до органів і тканин-мішеней. Серед нанопрепаратів уже є два блокбастери, не враховуючи інших успішних препаратів, разом їх річний обіг становить 5 млрд дол. США. За останні 20 років нанотехнології досягли істотних успіхів у розробленні систем доставки ліків, які вирішують питання розчинності та біодоступності АФІ, допомагають значно зменшити побічні ефекти. Специфічні форми і малі розміри наноліків дозволяють здійснювати доставку різних АФІ до важкодоступних цілей, напр., подолати гематоенцефалічний бар’єр або доставляти активні речовини всередину клітинного ядра.
До Н.д.л. висуваються такі вимоги: здатність циркулювати у крові протягом тривалого часу, акумулювати в осередку ураження, ефективно переносити молекули діючих речовин до клітини та її органели, бути сумісною з пептидами, нуклеїновими кислотами та зберігати фізичну стабільність у цілісній крові, дозволяти змінювати профіль вивільнення АФІ, мати здатність нести маркер, за допомогою якого можна в режимі реального часу відстежити накопичення АФІ в осередку ураження, при цьому його розмір може коливатися в інтервалі 10–300 нм. Використання Н.д.л. спрямоване в основному на зменшення несприятливих побічних ефектів ЛП. На цей час виділяють 5 основних напрямків застосування нанотехнологій у медицині та фармації: АФІ, нові методи лікування на нанометровому рівні, діагностика in vivo та in vitro, медичні імплантати.
Н.д.л. поділяють залежно від природи носія (органічні та неорганічні), залежно від агрегатного стану і морфологічних особливостей (ліпосоми, міцелі, фулерени, дендримери, кластери, наносфери, нанокристали). Н.д.л. зазвичай складаються з АФІ, що доставляється; поверхневого модифікатора, що забезпечує цілеспрямовану доставку. Згідно з рішеннями 7-ї Міжнародної конференції з нанотехнології виділяють такі типи наноматеріалів, що використовують для Н.д.л.: нанопористі структури, наночастинки, нанотрубки, нановолокна, нанодисперсії (колоїди), наноструктуровані поверхні та плівки, нанокристали, нанокластери.
Основними поняттями при створенні наноліків є молекулярні об’єкти — ліки і мішень. Мішень — це макромолекулярна біологічна структура, ймовірно, пов’язана з певною функцією, порушення якої призводить до захворювання, і на неї необхідно чинити певну дію. Найчастіше роль мішені виконують рецептори і ферменти. АФІ — це хімічна сполука (зазвичай низькомолекулярна), яка специфічно взаємодіє з мішенню і тим або іншим чином модифікує відповідь клітини, що створюється мішенню. Якщо у ролі мішені виступає рецептор, то ліки будуть найшвидше його лігандом, тобто сполукою, яка специфічним чином взаємодіє з активним сайтом рецептора. Незважаючи на успіхи розвитку цієї сфери, залишаються невирішеними питання, пов’язані з довгостроковою безпекою і токсичністю лікарських наноформ, а також їх біосумісністю та розкладанням. З’явилися нові наноматеріали, здатні змінити і поліпшити технології доставки малих молекул, макромолекул активних речовин і препаратів на основі нуклеїнових кислот: нанобомби, нанопокриття й нанотрубки. Одна з центральних тем досліджень у цій галузі на сьогодні — синтез наночастинок високої якості з точним контролем розміру, форми, структури і складу частинок. Для неорганічних наночастинок особливий інтерес становлять нанокластери в діапазоні розмірів від субнанометрової до ≈2 нм і нанокристалів (зазвичай — 2–100 нм). Останнім часом найбільше поширення отримали магнітокеровані нанапорошки, що працюють за принципом «ліки — орган-мішень», які дозволяють створити оптимальну концентрацію лікарської речовини в зоні реалізації лікувального ефекту, що істотно зменшує системну токсичність за рахунок зниження загальної дози і більш тривалого утримання в осередку ураження. Таким чином, застосування нанотехнологій для розроблення складу і технології фармацевтичних препаратів дозволяє створювати високоефективні нанопрепаративні форми способів доставки АФІ до осередку запалення (див. також Терапевтичні системи з адресною доставкою АФІ).
Львова Л. Нанодоставка: лекарство подано // Фармацевт-практик. — 2013. — № 11; Третьякова О.С., Заднипрянский И.В. Нанотехнологии в практике кардиолога. Липосомы как идеальное средство доставки лекарственных препаратов // Здоровье ребенка. — 2009. — № 3 (18); Hoffman Allan S. The origins and evolution of «controlled» drug delivery systems // J. Contr. Release. — 2008. — Vol. 132; Nanoparticulate Drug Delivery Systems / Ed. by D. Thassu, M. Deleers, Y. Pathak. — Informa Healthcare, 2007.