ВСЕУКРАЇНСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА ПАЛАТА (ВФП) — громадська організація (ГО), заснована на установчих зборах 17 грудня 2014 р. (Київ). Засновниками ГО «ВФП» є громадяни — фізичні особи з вищою фармацевтичною освітою, у т.ч. науковці та освітяни — доктори фармацевтичних наук, фармацевти-практики з великим стажем роботи, організатори фармації та військові провізори. Членами ГО «ВФП» мають право бути (на добровільних засадах) громадяни України, які досягли 18-річного віку та навчаються або працюють у галузі фармації (незалежно від місця роботи та форми власності закладу або установи). Основною метою ГО «ВФП» є задоволення, представництво та захист законних соціальних, творчих, економічних та інших спільних інтересів і законних прав членів організації, а також захист інтересів пацієнтів при наданні їм неякісних фармацевтичних послуг шляхом персональної відповідальності фармацевтичного працівника. ГО «ВФП» спрямовує всі стратегічні, тактичні, інтелектуальні можливості та ресурси організації на фармацевта та пацієнта, їх здоров’я та благополуччя. Основною характерною рисою ГО «ВФП» є відсутність ознак лобіювання корпоративних інтересів власників фармацевтичного бізнесу. ГО «ВФП» — оберіг фармацевтів України.
4 жовтня 2015 р. (уперше з 1912 р. — року заснування Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP)) ГО «ВФП» прийнято до лав FIP. Цей статус ГО «ВФП» покладає на неї значну професійну відповідальність перед суспільством за впровадження сучасних міжнародних стандартів щодо надання якісних фармацевтичних послуг. Реалізація окреслених завдань вимагає змін у законодавстві, що регламентує фармацевтичну діяльність, починаючи від системи підготовки кадрів та післядипломної освіти, до створення однакових умов у роздрібному сегменті реалізації ЛП, який є найбільш «не систематизованим» технологічним ланцюгом у системі забезпечення ліками населення та лікувально-профілактичних закладів. Надмірна лібералізація цього сегмента призвела до хаотичного відкриття аптек, які виконують лише одну функцію — продаж ліків. З’явилася «унікальна» форма реалізації ліків — фізична особа — підприємець, що не платить податків, при цьому відсутнє документальне підтвердження походження ліків та відкрито широкий коридор для продажу фальсифікатів. Другою великою проблемою, що виникла внаслідок такої лібералізації, є повне нівелювання ролі фармацевтичного працівника в лікувальному процесі. Це явище має ознаку загрози здоров’ю населенню та сприяє безвідповідальному самолікуванню. Держава фактично самоусунулася від цієї проблеми, а фінансовий прес лікування практично повністю перекладено на плечі пацієнта. Україна — унікальна європейська держава, де відсутня солідарна участь у лікувальному процесі влади, страхових копаній, учасників бізнесу.
Основним завданням ГО «ВФП» є добровільна зміна суспільного мислення шляхом підвищення довіри до професії фармацевта як до активного учасника лікувального процесу, а не як до продавця ліків. Розвиток потужних професійних філій ГО «ВФП» у регіонах, персональний професійний авторитет їх членів дасть можливість побудови системи довіри між владою та фахівцями (лікарем та фармацевтом), створення підґрунтя для появи публічної довіри пацієнтів за рахунок персональної відповідальності фармацевтичних працівників за надання фармацевтичної послуги. Основним критерієм для відкриття аптеки буде не кількість коштів на банківському рахунку, а наявність фармацевтичної освіти працівників та перелік узаконених фармацевтичних послуг, які необхідно надавати пацієнту. Ціна на ліки (фармацевтичні послуги) у країні в усіх аптечних закладах (незалежно від форми власності) має бути однаковою й формуватися виключно за рахунок тарифів на послуги, які надаються.
Пріоритетними напрямами у програмі діяльності ГО «ВФП» є: 1) підтримання якісної підготовки кадрів; 2) створення умов і запровадження системи безперебійного дистанційного навчання, підготовки та вдосконалення провізорів і фармацевтів з метою надання якісних та професійних фармацевтичних послуг; 3) відродження системи наставництва в аптечних закладах, що дасть можливість ліквідувати низку проблем та реалізувати європейський тренд — навчання протягом усього життя; 4) залучення представників професійних ГО до участі в розробленні навчальних програм у системі післядипломної освіти та впровадженні кваліфікаційних стандартів для фармацевтичного працівника, а також у роботі державних комісій з атестації випускників навчальних закладів I–IV рівня акредитації; 5) закріплення на законодавчому рівні права фармацевтичної спільноти брати участь у встановленні персональної відповідальності фармацевтичних працівників перед пацієнтом та суспільством.
Основним пріоритетним напрямом у діяльності ГО «ВФП», що розрахований на певний період, слід вважати розроблення та впровадження стандартів належної аптечної практики (Good Pharmaceutical Practice — GPP) (див. Належна аптечна практика), спрямованої на головне професійне завдання фармацевта — турботу про благополуччя пацієнта. Цей принцип є першочерговою складовою в роботі фармацевта та важливим мотиваційним чинником.
ГО «ВФП» як організаційний член FIP звертає увагу всієї фармацевтичної громадськості на те, що без законодавчого визначення ролі фармацевтичного працівника в суспільстві та системі охорони здоров’я, а також сфери його відповідальності (у країнах ЄС ці норми визначені законодавчими актами про фармацевтичне самоврядування) запровадження стандартів GPP є неможливим. На сьогодні деякі фармацевтичні ГО не готові до самоврядування, не повірили в переваги такої форми професійних об’єднань, про що свідчить опір після створення ГО «ВФП». Запровадження формату фармацевтичного самоврядування допоможе більш раціонально поєднати інтереси та відповідальність учасників лікувального процесу (лікаря, фармацевта і пацієнта) як зацікавлених партнерів, стане поштовхом до перших кроків побудови та впровадження у державі сучасних стандартів надання медичної та фармацевтичної допомоги населенню, дозволить врешті залишити як пройдений історичний період необґрунтовану лібералізацію у сфері роботи аптечних закладів різної форми власності, коли фармацевт-професіонал поступово перетворюється на продавця ліків, а аптека із закладу охорони здоров’я — на торгову точку, де фармацевт не має права на своє волевиявлення, використання здобутих знань та професійних навичок (звичайно, якщо він не є власником аптеки); головним критерієм оцінки його праці є розмір доходу. Терміни «фармацевтична допомога», «фармацевтична опіка», «фармацевтична справа» випали із сучасного лексикону фармацевтів, на їхньому місці з’явилися нові «сучасні» поняття: «фармацевтичний працівник», «фармацевт-першостільник», «аптечна мережа — ритейл», «пацієнт — клієнт» та ін. Фармацевтичний бізнес не цікавить рецептура на ліки, надання професійної паліативної допомоги, сільська фармація. Такий стан речей у фармацевтичній галузі суперечить основним рекомендаціям ВООЗ, а отже, і принципам діяльності ГО «ВФП». Тільки після прийняття ВР України Закону «Про фармацевтичне самоврядування» доцільно приступати до розроблення та впровадження вищенаведених стандартів.