Протипаркінсонічні препарати — група ЛП, які застосовують для лікування хвороби Паркінсона та паркінсонізму різного походження.
При цьому захворюванні в базальних ядрах головного мозку, а також у чорній субстанції знижується вміст дофаміну, який чинить переважно гальмуючий вплив на неостріатум. Останній бере участь у регуляції функцій спинного мозку. За сучасними уявленнями, зниження рівня дофаміну є найбільш вірогідною причиною рухових та психічних порушень, які характеризують синдром паркінсонізму. У розвитку паркінсонізму провідне місце посідає виникнення дисбалансу між дофамінергічною та глутаматергічною системами головного мозку. На цьому фоні превалює стимулювальний вплив глутаматергічних нейронів. Це призводить до порушень рухових та психічних функцій. Виникають акінезія, тремор, ригідність. Таким чином, терапія хвороби Паркінсона спрямована на відновлення динамічної рівноваги між різними медіаторними системами, які регулюють функції базальних ядер. Один з основних шляхів фармакотерапії паркінсонізму полягає в усуненні дефіциту дофаміну у відповідних ядрах.
Препарати для лікування паркінсонізму класифікують за механізмом дії на ЛЗ, які активують дофамінергічні впливи — попередник дофаміну леводопа, препарати, що стимулюють дофамінові рецептори — бромокриптин, селегілін; препарати, що пригнічують глутаматергічні впливи — амантадин, глудантан; препарати, що пригнічують холінергічні впливи — тригексифенідил, дифенілтропіну гідрохлорид, триперидин, діетазин.
Основним фармакологічним ефектом протипаркінсонічних препаратів є усунення симптомів паркінсонізму:
- зниження ригідності та скутості скелетних м’язів (тригексифенідил, трипериден, леводопа, амантадин, глудантан, бромокриптин);
- усунення тремору (леводопа, глудантан);
- слинотечі (леводопа, триперидин, тригексифенідил);
- пітливості та сальності шкіри дифенілтропін, діетазин).
Для амантадину і глудантану характерний противірусний ефект.
Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 2002; Машковский М.Д, Лекарственные средства. — М., 2000; Харкевич Д.А. Фармакология. — М.,1999; Чекман І.С. Фармакологія. — К., 2001.