ПРОТИПРОМЕНЕВИЙ ЗАХИСТ (син.: протирадіаційний захист, радіаційний захист) — комплекси заходів, спрямованих на попередження або значне зменшення вираженості шкідливої дії іонізуючих випромінювань. Їх прийнято розділяти на П.з. біологічний та П.з. фармакохімічний.
П.з. біологічний (фармакологічний) базується на введенні в організм до або після опромінювання ЛП, що підвищують загальну резистентність організму. На відміну від радіопротекторів, вони чинять захисну дію у тому разі, коли вводяться багато разів і за декілька днів або тижнів до опромінювання. До найбільш ефективних належать ЛП з групи адаптогенів (препарати елеутерококу, женьшеню, лимонника), вітаміни, коферменти, вітамінно-амінокислотні комплекси, деякі мікроелементи, біостимулятори. Дія препаратів біологічного П.з. є неспецифічною. П.з. фармакохімічний ґрунтується на введенні в організм незадовго перед опромінюванням радіозахисних препаратів — радіопротекторів. До них належать хімічні ЛП синтетичного, тваринного або рослинного походження, що послаблюють пошкоджувальну дію на організм іонізуючого випромінювання. На практиці здійснюються й інші види профілактики пошкодження організму іонізуючим випромінюванням, що належать до заходів радіаційної безпеки. Так, залежно від типу іонізуючого випромінювання може бути: зменшення часу опромінювання (напр. регламентація часу праці в умовах сфери дії випромінювання, збільшення відстані до джерел такого випромінювання (напр. використання спеціальних маніпуляторів та інструментарію), огорожа джерел іонізуючого випромінювання, герметизація джерел (напр. використання спеціальних контейнерів), організація дозиметричного контролю, заходи гігієни і санітарії та ін.).
Андреев В.А., Савастинкевич В.М. Средства химической разведки, используемые в системах гражданской обороны. — М., 1997; БМЭ. — М., 1975; Максимов М.Т. Радиационные загрязнения и их измерения. — М., 1989.