РАПОНТИКУМ САФЛОРОВИДНИЙ (великоголовник сафлоровидний, або левзея сафлоровидна) — Rhaponticum carthamoides Willd. (грец. rha — ревінь, ponticos — чорноморський і carthamoides — лат. carthamos — сафлор і грец. oides — подібний, через подібність листків цих рослин) — рослина родини Айстрових (складноцвітих) Asteraceae (Compositae). Рід рапонтикум поєднує 17 видів, 12 з яких зростають на території СНД, в Україні — 2 види. Існує думка, що рослину роду Rhaponticum слід називати як Stemmacantha (Willd.) M. Ditrich. Рос. назви: левзея, рапонтикум, большеголовник, маралий корень (назви маралий корень, маралья трава пов’язані з тим, що олені-марали їдять цей корінь).
Р.с. — багаторічна висока трав’яниста рослина з прямостоячим негіллястим стеблом 50–150 см завв. Це поліморфний вид, який варіює за такими ознаками, як глибина розтину і ступінь опушення листків, ширина кошиків, форма зовнішніх придатків обгортки, їх розтину та забарвлення. Велика частина паростків — вегетативні, з розетками з 3–4 (1–9) великими черешковими листками, 6–100 см завд., 6–21 см завш. Генеративні паростки мають порожнисті, ребристі, павутинисто опушені стебла 100–150 (180) см завв., з більш дрібними сидячими листками. Листки чергові, стеблові — сидячі, прикореневі — черешкові, великі, глибоко перисторозсічені, з пильчастими краями. На верхівці генеративних паростків формуються поодинокі суцвіття — кошики. Квітки фіолетові, зібрані у великі, майже кулясті одиночні верхівкові кошики 3–7 см у діаметрі (звідки і назва «великоголовник»). Ложе суцвіття усаджене довгими щетинками, квітки лише трубчасті з чубчиками. Обгортка черепицеподібна, багаторядна, складається з ланцетних, голих солом’яно-жовтих лускатих листочків, сильно розширених на верхівці в перетинчастий, бурий, м’яковолосистий придаток, який у зовнішньому ряду листочків має широкояйцеподібну форму, загострений чи розщеплений угорі, чубчик складається з печеристих волосків, які зрослися при основі в суцільне кільце. Підземні органи мають специфічний запах, представлені горизонтальним дерев’янистим, гіллястим темно-бурим кореневищем із численними тонкими коренями завд. 17–20 см. У дорослих рослин нерідко спостерігається зрощення всіх гілок кореневища в єдину пластину від 20 до 90 см завд. і від 12 до 60 см завш. На кореневищі розвивається від 5 до 50 паростків. Кореневища короткі, горизонтальні, злегка вигнуті, густо покриті гілчастими коренями, які досягають у довжину понад 20 см. Кореневище цільне, з численними тонкими додатковими коренями, що відходять від нього, угорі помітні старі стеблові сліди зі зруйнованою серцевиною, кореневище дерев’янисте, зовні нерівномірно зморшкувате, на зламі нерівне. Плоди — сім’янки 6–8 мм завд. і 2–3 мм завш., сіро-коричневі, ребристі або чотиригранні чи майже плоскі, еліпсоподібні на верхівці з короткою торочкуватою окраїною в кількості 220–360. Цвіте в липні–серпні, плодоносить у серпні–вересні. Р.c. — рослина — ендемік Південного Сибіру, ареал якого проникає в гори Східного Казахстану та охоплює високогірний пояс і верхню частину гірсько-лісового поясу Алтаю, Кузнецького Алатау, Західних і Східних Саян, Хамор-Дабану, Тарбагатаю й Джангарського Алатау. Ареалом Р.с. можна вважати Алтай і Західні Саяни, де ця рослина поширена. В Україні зростає 2 види — R. carthamoides та R. serratuloides.
У медицині використовують кореневища та корені Р.с. — Rhizomata cum radicibus Rhapontici carthamoidеs. Заготівлю кореневищ з коренями проводять у серпні–вересні після дозрівання плодів. Викопують лопатами чи кирками, обрізуючи біля самої землі надземну частину, обтрушують від землі, швидко промивають проточною водою, використовуючи для цього кошики, очищають від сторонніх домішок і сушать спочатку на сонці, а потім на повітрі в тіні, у добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи шаром у 10 см, або у сушарках при температурі 50–60 °С.
Специфічними БАР кореневищ з коренями Р.с. є екдистероїди — представники класу фітоекдистероїдів. Р.с. містить такі екдистероїди: екдистерон, інтегристерони А і В, дегідромакістерон А, поліподиподин У (5,20-дигідроксіекдизон), 2-дезоксіекдистерон-2,3-моноацетонід і 20,22-моноацетонід екдистерону, рапістерон, 20-гідроксіекдистерон, інокостерон. Екдистероїди виявлені в усіх органах; найбільш багате на екдистероїди насіння рапонтикуму — 1,5–2,0% (на суху масу), у листі й коренях міститься 0,5–0,7%, листя містить багато екдистероїдів на ранніх фазах — 1,1–1,2%, далі відбувається зниження їх концентрації до кінця вегетації. У період плодоношення це всього 0,3–0,4%. Останнім часом для одержання більш високого вмісту екдистероїдів проводяться роботи з культури тканин Р.с. У квітках накопичуються ціанін і хризантемін, а в надземній та підземній частині — 3-метиловий ефір кверцетину, патулетин, кемпферол, госипетин, рамнетин, кверцетагетин, лютеолін, апігенін та їх глікозиди. Підземні органи містять значну кількість фруктозанів (25–30%). Серед фенолкарбонових кислот ідентифіковані: n-гідроксибензойна, протокатехова, ванілінова, п-кумарова, хлорогенова, неохлорогенова, ізохлорогенова кислоти.
Перші повідомлення про застосування Р.с. народами Сибіру були отримані етнографом Г. Потаніним під час експедиції у 1879 р. У тібетській медицині ця рослина входить до складу зборів, які вживаються при хворобах легень, нирок, жовтяниці, лихоманці, ангіні, а у монгольській медицині використовується як загальнозміцнююча речовина. Корені й трава Р.с. широко відомі в народній медицині Сибіру та Північно-Західної Монголії (має тонізуючу і збуджуючу ЦНС дію) при стомленні та знесиленні. З лікувальною метою застосовують рідкий екстракт із коренів і кореневищ Р.с., крім того, розроблено нову лікарську форму — таблетки сухого екстракту (мають стимулюючу дію) при функціональних розладах нервової системи, при фізичному стомленні, зниженні працездатності, статевому безсиллі, а також при хронічному алкоголізмі. Препарати Р.с. тонізують і стимулюють ЦНС при фізичній і розумовій утомі, загальній слабкості, поганому апетиті, пригніченому стані, вони підвищують АТ, розширюють периферичні судини, збільшують швидкість кровообігу і підсилюють скорочення серцевого м’яза. Фітоекдистероїди екдистену за дією на організм тварин схожі на стероїдні анаболічні препарати, але мають відмінні риси.
Попова Н.В., Литвиненко В.И., Дегтярева И.Л. Левзея сафлоровидная — источник получения биологически активных веществ // Состояние и перспективы современного лекарствоведения. — Ярославль, 1997; Растения для нас / К.Ф. Блинова, В.В. Вандышев, М.Н. Комарова и др. — СПб., 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейство Asteraceae (Compositae). — СПб., 1993.