РЕФЛЕКС (лат. reflexus — повернений назад, відображений) — виникнення, зміна або припинення функціональної активності органів, тканин або цілісного організму, що відбувається за участю ЦНС у відповідь на подразнення рецепторів організму. Усі Р. діляться на безумовні й умовні. Р. здійснюється за допомогою рефлекторної дуги. За локалізацією рецепторів Р. поділяються на екстеро-, інтеро- і пропріорецептивні; за локалізацією центральної ланки — спинальні, бульбарні, мезенцефалічні, мозочкові, діенцефалічні, кіркові; за локалізацією еферентної частини — соматичні та вегетативні; за ефекторними змінами — ковтальний, мигальний, кашльовий та ін.; за характером впливу на діяльність ефектора — збудливі й гальмівні. Р. вегетативні — зміни функціонування серця, судин, ШКТ, органів виділення, статевих та інших органів, що здійснюються під впливом вегетативних нервів. У природних умовах вегетативні Р. забезпечують підстроювання метаболізму певного органу або тканини (скелетних м’язів, сполучної тканини та ін.) до поточної або майбутньої активності і виконують таким чином адаптаційно-трофічну функцію. Знайдені ділянки тіла, подразнення яких викликає вегетативні Р. У людини такими є каротидна зона (її механічне подразнення призводить до брадикардії), очне яблуко (натискання на нього викликає аналогічний ефект) та ін. Кожна форма поведінки супроводжується специфічними вегетативними Р., складаючи його вегетативний компонент. І.П. Павлов використовував один із вегетативних Р. — слиновиділення — як індикатор процесів вищої нервової діяльності; у людини такими є шкірно-гальванічна реакція, дихання та ін. Р. захисний (син. Р. оборонний) — природжена або набута реакція, спрямована на запобігання несприятливим діям на організм, які загрожують його цілісності й життєздатності. Р. орієнтовний — реакція на новизну стимулу, названа І.П. Павловим рефлексом «що таке». Виділяють три основні компоненти: 1) руховий; 2) вегетативний; 3) активація ЦНС. Р. орієнтовний викликає гальмування поточної діяльності організму, при повторенні стимулу відбувається його ослаблення та згасання. Згаслий Р. орієнтовний може відновитися при зміні зовнішнього середовища. Нейрофізіологічним механізмом Р. орієнтовного вважають збудження активуючих структур головного мозку. Розрізняють дифузну і локальну активацію кори великих півкуль. Дифузна активація викликається ретикулярною формацією стовбура мозку, а локальна — ретикулярним ядром таламуса. Збудження активуючих структур мозку здійснюється через неспецифічні аферентні волокна. Р. умовний — закономірна реакція організму на раніше індиферентний подразник, відтворююча безумовний Р. (класичний умовний Р.) або рух, що є необхідною умовою підкріплення (інструментальний умовний Р.). Умовний Р. утворюється за допомогою однократного або багатократного передування індиферентного подразника: 1) стимулу, що викликає безумовний Р., або 2) руху, який раніше винагороджував їжею або позбавляв покарання. Умовний Р. — функціональна одиниця діяльності вищих відділів головного мозку. Відкриття І.П. Павловим умовного Р. привело до створення нової галузі науки — фізіології вищої нервової діяльності. В основі умовного Р. лежить формування нових або модифікація існуючих нервових зв’язків, що відбувається в індивідуальному житті тварин і людини під впливом змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Це часові зв’язки, які гальмуються при відміні підкріплення. Р. екстраполяційний (син. реакція екстраполяції) — це прояв у поведінці здатності тварини визначати напрям подальшого переміщення значущого подразника, що рухається по прямій лінії, після зникнення його з поля зору тварини. Здатність до екстраполяції базується на емпіричному уловлюванні тваринами закону руху. В експериментах знайдені значні відмінності в здатності до екстраполяції у тварин різних таксономічних груп, які корелюють з рівнем організації мозку і залежні від генотипу. Здатність до екстраполяції добре виражена у хижих ссавців, дельфінів і вранових птахів. Термін Р. екстраполяційний уведений у фізіологію вищої нервової діяльності Л.В. Крушинським як один з критеріїв елементарної розсудливої діяльності тварин.
Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987; Фізіологія з основами анатомії людини / Л.М. Малоштан, О.К. Рядних, Г.П. Жегунова та ін. — Х., 2003.