РЕЦЕПТ (лат. recepthum — отримане) — медичний документ у вигляді припису чи вимоги лікувально-профілактичного закладу до аптеки, виписаний уповноваженим на це фахівцем відповідно до чинного законодавства, на підставі якого здійснюється виготовлення та/або відпуск ЛП. Традиційно Р. складається з 9 частин: «incriptio» (назва лікувально-профілактичного закладу, його адреса, телефон); «datum» (дата виписування рецепта); «nomen aegroti» (прізвище, ім’я та по батькові хворого); «aetas aegroti» (вік хворого); «nomen medici» (прізвище, ім’я та по батькові лікаря); «designatio materiarum» (перелік лікарських речовин та їх кількість); «subscriptio» або «praescriptio» (вказівки фармацевту про виготовлення ЛП у певній лікарській формі; «Misce, ut fiat unguentum» — змішай, щоб утворилася мазь); «signatura» (спосіб застосування ЛП хворим); «nomen medici et sigіllum personale seu Subscriptіo medici» (підпис, особиста печатка лікаря).
Р. має такі функції: медична (Р. містить інформацію про виписаний ЛП та спосіб його застосування з урахуванням діагнозу та віку хворого); юридична (за допомогою Р. держава і відповідні органи контролюють та регулюють обіг наркотичних, психотропних, отруйних, запаморочливих речовин, прекурсорів, крім того, зазначається дата виписування Р., а також прізвища хворого та лікаря); технологічна (Р. містить дані про активні (інколи допоміжні) речовини та вказівку, яку лікарську форму слід приготувати); економічна (дані певного пропису використовуються при економічному аналізі ефективності роботи аптеки, розрахунках тарифів, витрат допоміжних речовин та матеріалів, закупок товарів тощо); соціальна (Р. повинен підтверджувати надання кваліфікованої, повноцінної, своєчасної лікарської та фармацевтичної допомоги громадянам незалежно від їх соціального та матеріального статусу). Згідно з Директивою Ради ЄС від 31.03.1992 р. «Про визначення категорій ЛП для людини» (92/26/ЄС) поняття «рецепт» визначається як припис на виготовлення чи одержання ЛП, виписаний спеціалістом, який має на це право. Законодавчо в Україні ЛП розподіляються на препарати, які відпускаються за рецептами та без рецепта. Визначають також разові та багаторазові Р., спеціальні та Р. на ЛП, що мають обмежене застосування. За разовими та багаторазовими Р. відпускають ЛП, якщо вони можуть становити пряму чи непряму загрозу споживачеві навіть при їх правильному застосуванні, але без лікарського нагляду, або ЛП, призначені для парентерального введення, які можуть використовуватись у багатьох випадках неправильно або містять речовини, дія і/або побічні ефекти яких потребують подальшого вивчення. Спеціальні Р. необхідні для виписування наркотичних, психотропних, запаморочливих ЛП, прекурсорів, а також ЛП, які при неправильному застосуванні можуть становити суттєвий ризик для хворого. До ЛП, які відпускаються за рецептами та мають обмежені умови застосування, належать ліки, що призначені для застосування в умовах стаціонару, застосовуються для лікування захворювань, діагноз яких може бути встановлений в умовах стаціонару або в закладах, що мають необхідне діагностичне устаткування, а також ЛП, призначені для амбулаторного лікування, але застосування яких може призвести до серйозних побічних ефектів. Р. мають право виписувати лікарі лікувально-профілактичних закладів, у т.ч. клінік науково-дослідних інститутів, медичних навчальних закладів, юридичні та фізичні особи, які займаються медичною практикою на підприємницьких засадах. Р. на ЛП та вироби медичного призначення, що виписуються на пільгових та безоплатних умовах, мають право оформляти лише лікарі, які працюють у закладах охорони здоров’я державної і комунальної форм власності, а також завідувачі фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів за співпогодженням з органами охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій, які займаються медичною практикою на підприємницьких засадах. Крім того, стоматологи, фельдшери, акушерки можуть виписувати хворим Р. на ЛП, необхідні для надання невідкладної медичної допомоги, за винятком наркотичних, зазначивши свою медичну посаду, завіривши його своїм підписом та печаткою закладу охорони здоров’я. Завідувачі фельдшерсько-акушерських пунктів, оздоровпунктів, медичних пунктів мають право виписувати хворим Р. на необхідні ліки, за винятком отруйних і таких, що випускає промисловість у терапевтичних дозах, наркотичних, у чистому вигляді або в суміші з індиферентними речовинами, прекурсорів, таких, що мають одурманювальну властивість, та анаболічних стероїдів. Лікарі, фельдшери, акушерки виписують рецепти, як правило, з оглядом хворого та при обов’язковому записі про призначення ЛП чи виробу медичного призначення у медичній документації (медична картка амбулаторного хворого чи медична картка стаціонарного хворого). Забороняється виписувати Р. на ЛП, що не зареєстровані в Україні. Наркотичні, психотропні, запаморочливі, отруйні ЛП та прекурсори дозволяється виписувати тільки лікарям, які працюють у державних закладах охорони здоров’я. Р. повинні виписуватися латинською мовою, чітко, розбірливо, чорнилом або кульковою ручкою з обов’язковим заповненням необхідних реквізитів у бланку, а також бути завірені підписом та особистою печаткою лікаря. В окремих випадках Р. завіряється печаткою лікувально-профілактичного закладу, науково-дослідного інституту, медичних навчальних закладів. Склад ЛП, визначення лікарської форми, звернення лікаря до фармацевтичного працівника про виготовлення та видачу ЛП пишуться латинською мовою. Використання латинських скорочень при цьому дозволяється тільки відповідно до прийнятих у медичній і фармацевтичній практиці. Забороняється скорочення близьких за найменуваннями інгредієнтів, що не дозволяє встановити, який АФІ прописано. Назви наркотичних, психотропних, отруйних, запаморочливих ЛП, прекурсорів пишуться на початку рецепта, далі всі інші інгредієнти. Спосіб вживання ЛП пишеться державною чи іншими мовами відповідно до Закону України «Про мови в Україні» із зазначенням дози, частоти, часу прийому (до чи після їжі) та його тривалості. Забороняється обмежуватися загальними вказівками типу «Зовнішнє», «Відомо» тощо. При необхідності негайного відпуску хворому ліків у верхній частині Р. проставляється позначка «Cito» (швидко) або «Statum» (негайно). При виписуванні Р. кількість рідких лікарських речовин вказується у мілілітрах, краплях, усі інші — в грамах. У разі необхідності дозволяється виписувати в Р. ЛП у кількості, що потрібна для продовження або повторення курсу лікування, за винятком ЛП, для яких установлені норми відпуску (етилморфіну гідрохлорид, етамінал натрію, ефедрину гідрохлорид, пахікарпіну гідрохлорид та ін). При цьому на Р. лікар повинен зробити відповідний запис і додатково завірити його підписом і особистою печаткою. Згідно з наказом МОЗ України від 10.04.2005 р. № 360 із змінами, внесеними наказом МОЗ від 04.07.2006 р. № 440 існують дві форми рецептурних бланків. На спеціальній формі № 3 виписуються наркотичні та прирівняні до них лікарські речовини, психотропні (транквілізатори), трамадол (незалежно від торгової назви або лікарської форми), ефедрину гідрохлорид і фенобарбітал у чистому вигляді або в суміші з індиферентними наповнювачами. На спе-
ціальній формі № 3 можна виписувати лише одне найменування ЛП, Р. додатково завіряється підписом завідувача закладу охорони здоров’я або його заступником з лікарської роботи та печаткою суб’єкта господарської діяльності (лікувально-профілактичного закладу), в якому здійснюється медична практика. За відсутності завідувача або його заступника форма № 3 може бути підписана завідувачем відділення закладу, на якого покладені обов’язки відповідального за призначення ЛП контрольованої групи. Якщо вищезгадані ЛП виписуються на пільгових (50%) або безоплатних умовах, то лікар поряд з оформленням Р. на спеціальному бланку форми № 3 повинен додатково оформити форму № 1. Спецбланк форми № 3 є документом суворого обліку. Бланки виготовляються друкованим способом на спеціальному папері з відповідними ступенями захисту. Лікувально-профілактичні заклади отримують спеціальні бланки форми № 3 централізовано з аптечного складу. Усі інші ЛП за повну вартість або на пільгових та безоплатних умовах виписуються на формі рецептурного бланка № 1. На вказаній формі рецептурного бланка можна вписати не більше 3 найменувань ЛП через роздільний знак «Cum deo» (#). Р. повинні завірятися печаткою та особистим підписом лікаря. Якщо ЛП підлягає предметно-кількісному обліку або відпускається на пільгових або безоплатних умовах та на формі рецептурного бланку № 1, можна виписати лише одне найменування препарату. У цьому випадку Р. додатково повинен завірятися печаткою лікувально-профілактичного закладу. Р., який виписаний з порушенням вимог установлених правил або містить несумісні ЛП, вважається недійсним, і ліки за ним відпуску не підлягають. Такий Р. погашається штампом «Рецепт недійсний» та про цей факт повідомляється лікар, що виписав такий Р. Лікарі та інші медичні працівники, які виписують Р., несуть відповідальність у встановленому порядку за призначення хворому ліків та додержання правил виписування Р. Згідно з діючим наказом МОЗ забороняється внесення на Р. будь-якої інформації рекламного спрямування.
Наказ МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360 «Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби та вироби медичного призначення» зі змінами, внесеними наказом МОЗ України від 04.07.2006 р. № 440; «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами»; Організація фармацевтичного забезпечення населення / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька, Г.Л. Панфілова та ін. — Х., 2007.