РІЖКИ

РІЖКИ, маткові ріжки, спориння, Cornua Secalіs cornutі — висушені склероції паразитичного гриба — Claviceps purpurea (Fries) Tulasne (лат. clava — булава + caput — голівка, purpureus, -a, -um — пурпурний, через червоно-фіолетовий колір склероціїв); рос. назва — рожки спорыньи, маточные рожки. Р. паразитують на житі (Secale cereale) та інших злакових рослинах; належать до родини Клавіципітових (Clavіcіpіtaceae), клас сумчасті гриби (Ascomycetes). Цикл розвитку Р. складається з трьох стадій: конідіальної, сумчастої й склероційної; в останній стадії гриб заготовляють. Алкалоїди Р. одержують трьома методами: екстракцією із сировини, біосинтезом в сапрофітній культурі й повним хімічним синтезом. Освоєно промислову сапрофітну культуру. Біотехнологія пептидних алкалоїдів поширюється в країнах СНД, Німеччині, США, Канаді, Японії тощо. Зараз найбільш економічним є розведення Р. на житі у спеціалізованих господарствах. Селекційно виведено 4 високопродуктивні штами: ерготаміновий, ерготоксиновий, ергокриптиновий, ергометриновий. Рослини на початку колосіння заражають конідієспорами гриба певного штаму, з яких розвиваються склероції з високим вмістом алкалоїдів. Сировину заготовляють у період дозрівання жита. Р. сушать у сушарках при температурі 40 °С. Склероції (ріжки) тригранні, з обох кінців звужені, видовжені, дещо викривлені, завд. 3–4 см; зовні чорно-фіолетові, матові, іноді з нальотом, що легко стирається, зі слабким грибним запахом; смак не визначають! Р. отруйні. На вихід алкалоїдів впливає вид рослини-хазяїна і район культивування. Домішка Р. у борошні та кормі може викликати у людини або тварин тяжке захворювання (ерготизм). Найзначніші ефекти при отруєнні — деменція та яскраві галюцинації, тривалий вазоспазм. Випадки масового гострого отруєння Р. зустрічаються досить рідко; останній був зареєстрований в селищі Пон-Сент-Еспрі у Франції (1951); після вживання хліба із забрудненого борошна у селян виникли галюцинації, судоми, декілька людей померли. Частіше, при тривалому вживанні їжі з борошна, забрудненого Р., спостерігається хронічне отруєння двох форм: ergotismus convulsivus («злі корчі», рафанія) і ergotismus gangraenosus (змертвіння). Симптомами ergotismus convulsivus є головний біль, блювота, проноси, посмикування, тонічні судоми, психічні розлади (слабоумство, меланхолія); при гангренозній формі можливе змертвіння пальців ніг. Для запобігання ерготизму розроблено агротехнічні заходи боротьби з грибом-паразитом.

Склероції Р. містять більш ніж 30 індольних алкалоїдів (ергоалкалоїдів), які належать в основному до похідних ерголіну й клавіну. Класичними вважаються 7 пар стереоізомерів — похідних (+)-лізергінової й (+)-ізолізергінової кислот.

Ерголін

(+)-Лізергінова кислота

(+)-Ізолізергінова кислота

Лівообертаючі похідні (+)-лізергінової кислоти мають сильнішу фармакологічну активність, ніж правообертаючі ізомери ізолізергінової кислоти, які в назві містять додатковий суфікс «-ін». Класичні алкалоїди Р. поділяють на 4 групи (таблиця). Алкалоїди груп ерготаміну, ергостину й ерготоксину — сполуки лізергінової кислоти з різними пептидами; вони найбільш цінні для медицини. До водорозчинних непептидних алкалоїдів належить ергометрин — сполука лізергінової кислоти з амінопропанолом. Його відкрили одночасно декілька дослідників, тому алкалоїд має різні назви: у США — ергоновін, у Швейцарії — ергобазин.

Ергометрин (ергоновін, ергобазин)

Ядро пептидних алкалоїдів

Таблиця. Основні алкалоїди ріжків

Пептидні алкалоїди мають ядро D-лізергінової кислоти, поєднане з кількома амінокислотами, які зв’язані пептидними зв’язками в циклічні структури. Однією з амінокислот завжди є пролін. Ерготамін має пептидний фрагмент, що складається з гідроксиаланіну, L-фенілаланіну й L-проліну. До групи ерготаміну належить ергозин, у якого пептидна частина складається з α-гідроксиаланіну, L-лейцину й L-проліну. Група ерготоксину об’єднує ергокристин, ергокриптин й ергокорнін. Пептидна частина ергокристину складається з α-гідроксиваліну, L-фенілаланіну й L-проліну; ергокриптин — з α-гідроксиваліну, L-лейцину й L-проліну, а ергокорнін — з α-гідроксиваліну, L-валіну й L-проліну.

Клавінові алкалоїди переважно накопичуються у Р. на дикорослих злаках. В основі клавінових алкалоїдів лежить скелет ерголену. Агроклавін й елімоклавін є похідними (8)-ерголену, а лізергін, сетоклавін, пенінклавін належать до похідних (9)-ерголену. Ханоклавін, що має відкрите кільце D, є одним з попередників усіх ергоалкалоїдів.

Ерголен, де R=H, ОН, або –ОС(О)СН₃

Ханоклавін

Напівсинтезом з метилерголену одержано препарат Ніцерголін, якій містить бромзаміщений залишок нікотинової кислоти. Поряд з індольними алкалоїдами Р. містять ергомонамін, похідні імідазолу (герцинін, ерготіонеїн), аміни (гістамін, тирамін, агматин), алкіламіни (ерготіоксин, триметиламін, метиламін, гексиламін) та інші азотвмісні сполуки (холін, ацетилхолін, бетаїн, урацил, гуанозин), амінокислоти, стероли (0,1% ергостеролу, або вітамін D₂), антрахінонові пігменти (ендокрицин, клаворубін), ергохроми — похідні ксантону (ергохризин, ергофлавін), кислоти секалонові А і В та хризогенову й хризергонову, 3–4% цукрів (глюкоза, трегалоза тощо), до 1% багатоатомних спиртів, понад 30% жирної олії, хітин. Рицинолеїнову кислоту, яка входить до складу триацилгліцеролів Р., запропоновано використовувати як маркер забруднення харчових продуктів Р. Зола Р. (4,5%) містить мікроелементи: Mn, Co, Cr, Al, V, Ni, Pb, I, B. Концентрує Zn, Mo, Se, Cu. Вміст алкалоїдів в Р. в природі становить 0,001–0,75%, у деяких різновидів — понад 1%. Середній вміст ергоалкалоїдів у Р., зібраних у Канаді з пшениці, жита, тритикале й ячменю, становив 0,236%, вміст у сумі ергокристину — 31%, ергокристиніну — 13%, ерготаміну — 17%, ерготамініну — 8%, ергокриптину й ергометрину — по 5%, ергокорніну й ерготину — по 4%, ергокриптиніну — 3%, по 2% — ергостиніну, ергометриніну й ергокорнініну, неідентифікованих алкалоїдів — 3%. У відповідних штамів вміст основного алкалоїду перевищує 70% загальної суми.

Алкалоїди Р. та їх напівсинтетичні похідні мають складну дію на організм (утеротонічну, симпатолітичну та ін.). їх характерна особливість (головним чином ергометрину та ерготаміну) — здатність викликати скорочення мускулатури матки (див. Утеротонічні засоби). Ерготамін і дигідроерготамін активують судинні 5НТ₁-серотонінові рецептори, також вони діють на α-адрено- і дофамінові рецептори. Ергоалкалоїди заспокоюють нервову систему, знижують основний обмін; їх застосовують при спазмах судин, гіпертонічній хворобі; ерготамін ефективний при мігрені. Утеротонічна дія ергометрину малеату сильніша й триваліша від інших алкалоїдів. З ерготоксинового штаму вилучають фосфати ергоалкалоїдів, з яких виробляють препарат Ерготал. Ерготаміну тартрат входить до складу таблеток Белатамінал і Кофетамін. З ергокриптину виробляють напівсинтетичний препарат Парлодел, який пригнічує секрецію пролактину. Його використовують при пухлинах молочної залози.

Застосування препаратів Р. може супроводжуватися небажаними ефектами, найчастіше з боку органів ШКТ, у т.ч.: нудота та блювання (11%), запаморочення (4%), нездужання, слабкість (3%). Найбільш небезпечний побічний ефект передозування препаратів ергоалкалоїдів — тривалий вазоспазм. Спазм непосмугованої мускулатури судин нижніх кінцівок з порушенням кровообігу може призвести до гангрени з наступною ампутацією кінцівок. Спазм периферичних судин під дією алкалоїдів Р. найчастіше рефрактерний до дії більшості вазодилататорів, але іноді допомагає інфузія великих доз нітропрусиду чи нітрогліцерину. Р. викликають скорочення м’язів, на чому засноване застосування їх в акушерській практиці для зупинки кровотеч, рідше при кровохарканні. При застосуванні препаратів ерготаміну описані явища фізичної залежності, ризик розвитку якої підвищується при прийомі більше 10 мг ерготаміну на тиждень чи іншої дози препарату частіше, ніж 2 рази на тиждень. При розвитку фізичної залежності від ерготаміну спостерігається синдром відміни, який характеризується непереборним бажанням продовжити подальше лікування ерготаміном, а також головним болем, нудотою, блюванням й збудженим станом, які імітують мігренозну атаку.

Типовим представником препаратів Р. є ергометрину малеат.

Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев, Е.В. Шуванова и др. / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 2002; Кукес В.Г. Клиническая фармакология. — М., 1999; Куцик Р.В., Зузук Б.М. Спорынья (маточные рожки) — Claviceps purpurea (Fries) Tulasne (Аналитический обзор) // Провизор. — 2002. — № 11–13; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2004; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения. — СПб., 2002; European Pharmacopoeіa. — 2002; The Merck Index: An Encyclopedia of Chemicals, Drags and Biologicals. — 13 ed. — USA, 2001.