Цефіксим (cefiximum), тригідрат (6R,7R)-7-[[(Z)-2-(2-амінотіазол-4-іл)-2-[(карбометокси)іміно]ацетил]аміно]-3-етеніл-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4,2,0]окт-2-єн-2-карбонова кислота.
C16H15N5O7S2.3Н2О Мол. м. 507,5
АФІ мікробіологічного походження. Білий або майже білий порошок, злегка гігроскопічний, малорозчинний у воді, легкорозчинний в метанолі, помірнорозчинний в етанолі, практично нерозчинний в етилацетаті. Зберігають у щільно закупореному контейнері в захищеному від світла місці.
Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; методом ХТШ; з розчином формальдегіду в кислоті сірчаній. Кількісно визначають методом рідинної хроматографії.
Фармакологічна група. J01D A23; J01D D08 — антибіотики групи цефалоспоринів III покоління.
Фармакологічні ефекти. Бактерицидний антибіотик широкого спектра дії. Активний відносно аеробних і анаеробних, грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, зокрема синьогнійної палички. Стійкий до бета-лактамаз грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Наявність вінільної групи в молекулі забезпечує його хороше всмоктування та стабільність при прийомі всередину. Застосування в добовій дозі не викликає кумулятивного ефекту.
Застосування. Інфекції, викликані чутливими до цефіксиму мікроорганізмами. Синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит. Гострий і хронічний бронхіт, пневмонія, плеврит. Холангіт, холецистит. Цистит, пієлонефрит, ендометрит, простатит. Інфекції шкіри, м’яких тканин і кісток. Лікування скарлатини. Є дані про застосування для лікування гонореї, муковісцидозу та кишкових інфекцій у дітей (див. Цефалоспорини).
ДФУ. 1-ше вид., Доп. I. — Х., 2004; Компендиум 2015 — Лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; European Pharmacopoeia 5; The Merk index: An Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. — 13 Ed. — 2001. — № 1.