Розторопша плямиста (Silybum marianum (L.) Gaertn.; silybum — латинізована грецька назва рослини silybon, тобто китиця; лат. marianus, a, um — від імені Діви Марії) — з родини Айстрових (Asteraceae); народні назви: комочник, Мар’їно гостропестро, растопша, расторопша, татарин. Поширена в центральній та південній смузі європейської частини СНД, на Кавказі, у південній частині Західного Сибіру, у Середній Азії, у Західній Європі, Малій Азії, Північній Африці та південній частині Австралії. В Україні росте як бур’ян, на полях, уздовж доріг, на пустелях, смітниках та сухих місцях. Часто культивується на городах як декоративна та ЛР.
Розторопша плямиста — однорічна невибаглива рослина з прямостоячим стеблом до 150 см завд. Листя велике, перисто-лопатеве чи перисто-розсічене, шкірясте, темно-зелене, поцятковане блискучими білими смугами, звідси видова назва — плямиста, по краю пластинки та по жилках з нижньої сторони вкриті шпичаками. Квітки зібрані в круглі кошики на кінцях кожного стебла. Кошики верхівкові, одиночні, довгасті чи кулясті, на тонких квітконосах. Квітки трубчасті, рожеві, фіолетові чи білі. Кошики починають з’являтися з липня, плодоносить розторопша у серпні–вересні. Розмножується насінням. Плоди — сім’янки яйцеподібної форми, злегка здавлені з боків, довжиною 0,5–8 мм, шириною 2–4 мм. Поверхня гладенька, блискуча, іноді матова і поздовжньо-зморшкувата. Плоди плямисті, від чорного до світло-коричневого кольору, іноді з бузкуватим відтінком. Запах відсутній. Смак ледь гіркуватий.
Офіцинальним видом сировини є плоди Розторопші — Fructus Silybi mariani. Під час заготовки сировину збирають, сушать та очищують від домішок. Сухе насіння зберігають у мішечках у добре провітрюваному місці протягом 3 років.
Основними діючими речовинами плодів є флаволігнани, головними серед яких є силібін, силідіанін, силіхристин, 32% жирної олії, небагато етерної олії (0,08%), смоли, слиз, а також біогенні аміни (тіамін, гістамін) та близько п’яти флавоноїдів (таксифолін, кверцетин, дегідрокемпферол та ін.), глюкоза, фруктоза, рамноза, ксилоза, арабіноза, галактуронова кислота, амінокислоти, гідроксикоричні кислоти, вітаміни К, А, Е, сапоніни, дубильні речовини, а також макроелементи К (9,2 мкг/г), Са (16,6 мкг/г), Fe (0,08 мкг/г) і мікроелементи Al, Mg, Mn(0,1 мкг/г), Cu(1,16 мкг/г), Zn (0,71 мкг/г), Cr (0,15 мкг/г), Se (22,9 мкг/г), V (0,01 мкг/г), Sr, Pb.
У медицині застосовують вітчизняні препарати з плодів Розторопши: Силібор, Дарсил, Гепарсил та їх закордонні аналоги — Легалон, Карсил, Гепабене та ін. Їх вживають при різних захворюваннях печінки (у т.ч. гепатиті, цирозі), селезінки, жовчнокам’яній хворобі, коліті, холециститі, цукровому діабеті, захворюваннях крові, відкладеннях солей, болю у суглобах, запаленнях слизової оболонки шлунка та товстої кишки, геморої, атеросклерозі. У дерматології препарати на основі розторопші застосовують при вітиліго, псоріазі, облисінні, вуграх. Олія насіння розторопші має протизапальну, епітелізувальну, ранозагоювальну та гепатопротекторну дію, сприяє загоєнню виразок шлунка, покращує імунітет організму. Народна медицина використовує відвар коріння при зубному болю (у вигляді полоскань), проносі, затримці сечі, радикуліті та судомах. Медонос.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Палов Г. Энциклопедия лекарственных растений. — Горький, 1998; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.