РУТА САДОВА, Р. запашна, Р. городня — Ruta graveolens L. (лат. ruta — від грец. ryomai — рятувати, бо рослину використовували для лікування і як протиотруту). Припускають, що в протиотруту, яку профілактично вживав понтійський цар Митридат VІ Євпатор (132–66 рр. до н.е.), входила рута; graveolens — від grave — дуже і olens — духмяніти, пахнути) — рослина родини Рутових (Rutaceae); рос. назви: рута душистая, рута пахучая, рута садовая; народні назви: зимозелень, рутка. Це сизувато-зелений голий напівкущ з потужним коренем. Стебла прямостоячі, 20–60 см завв., розгалужені, при основі дерев’яніючі. Листки чергові, залозисто-крапчасті, яйцеподібнотрикутні, 2–3-перисторозсічені, з видовженооберненояйцеподібними цілокраїми або дрібнозарубчастими тупуватими частками, з яких середня більша і часто з виїмкою на верхівці. Квітки правильні, двостатеві, у верхівковому щіткоподібному суцвітті (верхня квітка в суцвітті п’ятипелюсткова, решта — чотирипелюсткові); пелюстки жовті, на верхівці з шоломиком, до основи різко звужені в нігтик, вгорі — цілокраї або зубчасті. Плід — 4–5-гніздова коробочка з численним темно-сірим зморшкуватим насінням. Цвіте у червні — липні. Батьківщина Р.с. — Середземномор’я. Культивують її в Західній Європі, Ірані, Іраку, Індії, Лівії, Алжирі, США, Китаї, Японії та ін. В Україні рута дико росте лише в Криму на сухих кам’янистих, щебенистих схилах, по чагарниках; в інших районах (переважно в південно-західній частині країни) її культивують. Рослина офіцинальна у восьми країнах світу, в Україні — неофіцинальна. У народній медицині використовують свіжу або сушену траву (Herba Rutae) і листя Р.с. (Folia Rutae), зібрані в період цвітіння рослини. Збирати сировину треба в гумових рукавицях, бо свіжий сік подразнює шкіру і спричиняє опіки у вигляді водянистих пухирців і навіть набряки (алергічна реакція настає через 20–24 год). Сушать сировину в затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 35 °С. Контролюючи хід сушіння, треба користуватися респіратором. У свіжому стані рослина має неприємний запах, у сушеному — аромат троянди.
Особливістю хімічного складу Р.с. є одночасна наявність алкалоїдів (0,2–1,4%) і ефірної олії (у сушеній траві — до 0,7%), що в рослинному світі спостерігається не часто. Алкалоїди Р.с. — похідні хіноліну, фуранохіноліну та акридину: скіміанін, кокусагінін, гравеолін-руталеїн, гравеолінін, фагарин, диктамнін, арборин, арборинін та ін.
R1=R2=H — Диктамнін
R1=R2=OCH3 — Скіміанін
До складу ефірної олії входять монотерпенові кетони (90% від загального складу): метилгептилкетон, метилгексилкетон, метилоктилкетон, метилнонілкетон, α-нонанон, ундеканон та ін.; пінен, метилсаліцилат, α-нонілацетат, лімонен, цимол, бензальдегід, мірцен, елмол, цимен, цинеол, цитронелол, карвакрол, гваякол, ліналоол, ундециловий спирт та ін. Крім алкалоїдів й ефірної олії, у траві Р.с. є фурокумарини і кумарини: бергаптен, псорален, ксантотоксин, рутарин, рутамарин, рутаретин, пангелін, ізоімператорин, ізопімпінелін, умбеліферон, герніарин, скополетин, дафноретин та ін.; флавоноїди: рутин (вперше виявлений в Р.с.; у листях — близько 2%), 3-рутинозид кемпферолу, нарцисин, лігнан савінін, дубильні й смолисті речовини, граволенова кислота, акроніцин, жирні кислоти, вітаміни, макро- та мікроелементи.
Найважливішою властивістю Р.с. є її здатність усувати спазми гладких м’язів травного тракту, жовчних і сечовивідних шляхів та периферичних кровоносних судин. Як наслідок — знижується АТ, уповільнюються серцеві скорочення, підвищується діурез, поліпшується відтік жовчі. Відмічено протизапальну, антибактеріальну (до золотистого стафілокока), фунгіцидну, протисудомну та слабку седативну дію рути. Важливе терапевтичне значення має здатність Р.с. ущільнювати стінки кровоносних судин, завдяки чому їхня резистентність та еластичність збільшуються, а ламкість і можливість ушкодження зменшуються (завдяки фенольним сполукам). Фурокумарини підвищують чутливість шкіри до УФ-випромінювання; акроніцин виявляє протипухлинну активність. Показаннями до призначення настою, відвару, настойки рути або в суміші з іншими ЛР є бронхіальна астма, захворювання ШКТ, що супроводжуються спазмами, жовчнокам’яна хвороба, головний біль (пов’язаний зі спазмами судин), атеросклероз, серцеві неврози, варикозне розширення вен, істерія, епілепсія, нервові розлади в клімактеричний період, імпотенція та наявність гельмінтів. Р.с. використовують при гіпоменструальному синдромі й альгоменореї. З Р.с. раніше одержували рутин, настойка входила до комплексного препарату Акофіт. Зовнішньо настій застосовують при запаленні повік, висипах на шкірі, синцях від удару, а настойку — при ревматизмі, подагрі, невралгії й люмбаго. У гомеопатії Р.с. використовують при травмах м’язів, варикозних вузлах, невралгії, запаленні очей, хронічних артритах, подагрі та суглобовому ревматизмі. Препарати рути протипоказані при вагітності (діють абортивно!), при маткових кровотечах, гіпотонії, гіперацидному гастриті та виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. При передозуванні вони спричиняють подразнення слизових оболонок травного тракту, набряки язика і гортані, запаморочення, блювання, пронос, судоми, загальне ослаблення та ушкодження нирок і печінки. Рослина отруйна! Самолікування протипоказано. Ефірна олія рути має сильний запах і гіркий смак, тому майже не використовується в парфумерії. Р.с. — одна зі стародавніх ЛР, про неї згадується у творах Галена і Гіппократа. У народі вірили, що її можна застосовувати від чаклунства. Навіть змій немає поблизу тих місць, де росте Р., від її запаху гинуть мухи, москіти. Фарбує тканини в жовтий колір. Пряність для м’ясних страв, соусів, напоїв.
Дудченко Л. Ароматы здоровья. — К., 1997; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их хим. состав, исп-е; Семейства Rutaceae — Elaeagnaceae. — Л., 1988.