НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС — постійний процес розвитку науки, техніки і технології, удосконалення предметів праці, організаційних та управлінських прийомів, що дозволяє людині впливати на навколишнє середовище для отримання матеріальних та духовних благ. Основою Н.т.п. є відкриття та винаходи. Серед них у галузі медицини та фармації такі: 1939 р. Герхард Домагк (Німеччина) — сульфаніламіди; 1945 р. Олександр Флемінг (Великобританія) — антимікробний ефект пеніциліну; 1952 р. Селмен Валсман (США) — стрептоміцин — перший антибіотик для лікування туберкульозу; 1990 р. — початок робіт за міжнародним проектом «Геном людини». У своєму розвитку Н.т.п. проявляється у 2 взаємозалежних формах: еволюційній та революційній. Еволюційна форма — це поступове, тривале, безперервне удосконалення технологічних засобів, продуктів, технологій, накопичення та використання знань. Накопичення знань, поява нових винаходів стимулює появу нових ідей, винаходів, нововведень. Нові прогресивні розробки стають поштовхом для заміни старої матеріально-виробничої бази, відбувається зміна цілого технологічного укладу та формуються вимоги для нового витка науково-технологічного розвитку. Революційна форма — це цілеспрямоване прискорення науково-технічного розвитку шляхом використання всіх відомих прийомів та методів його прискорення (державна інноваційна політика, орієнтування на запити споживачів, політика, спрямована на поліпшення якості життя та зростання добробуту населення, швидке реагування на інноваційні процеси і т.д.).
Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент. — К., 2001; Терфинкель В.Я., Купряков Е.М., Прасолова В.П. Экономика предприятия. — М., 1996.