НЕВОДНЕ ТИТРУВАННЯ

НЕВОДНЕ ТИТРУВАННЯ — метод кислотно-основного титрування у неводних розчинниках, який застосовують для кількісного визначення кислот, основ та солей, якщо їх титрування у воді неможливе або утруднене за рахунок слабких кислотно-основних властивостей чи незначної розчинності.

Залежно від обраного розчинника речовина може змінювати свої кислотно-основні властивості, тобто бути кислотою, основою або не виявляти кислотно-основних властивостей. Вибір розчинника здійснюють з урахуванням величини константи титрування (К_т) або її логарифма (pК_т). Чим менше значення К_т або чим більше значення pК_т відповідно, тим кращі умови титрування. К_т розраховують за значеннями констант дисоціації розчиненої речовини (К_А — для кислот; К_В — для основ) та константою автопротолізу розчинника (К_i), зокрема: для індивідуальних кислот ; ; для індивідуальних основ ; ; ; для сумішей двох кислот ; ; для сумішей двох основ ; ; де 1, 2 — індекси, що позначають порядок нейтралізації. Неводні розчинники диференційовано впливають на силу кислот та основ. Згідно з класифікацією неводних розчинників за їх кислотно-основними властивостями розрізняють розчинники протолітичні, зокрема протогенні, які проявляють кислотні властивості, протофільні, які проявляють основні властивості, та амфіпротні, а також апротонні розчинники, що не мають виражених кислотно-основних властивостей. Розрізняють також диференціюючі розчинники, в розчинах яких проявляється значна різниця в силі кислот або основ. Оптимальні умови титрування слабких кислот (карбонові кислоти, феноли, барбітурати, сульфаміди, амінокислоти тощо) досягаються в основних розчинниках (піридині, ДМФА). Оптимальні умови титрування слабких основ (амінів, азотовмісних гетероциклічних сполук, амідів, четвертинних амонієвих основ тощо) досягаються у кислих розчинниках (в оцтовій кислоті, оцтовому ангідриді). Для роздільного титрування сумішей кислот або основ використовують диференціюючі розчинники (розчинники з pКi >15, що не мають виражених кислотно-основних властивостей), напр. кетони, нітрили, нітрометан. Солі деяких органічних і мінеральних кислот можуть бути відтитровані як основи в кислих розчинниках. Як титранти в кислих розчинниках використовують 0,1 М розчин HClO₄ в оцтовій кислоті або нітрометані. Індикаторами при цьому є кристалічний фіолетовий, судан ІІІ, тропеолін 00; в основних розчинниках — 0,1 М розчини NaOH, KOH, NaOCH₃; LiOCH₃ у метанолі або в суміші метанолу і бензолу; індикаторами при цьому служать тимоловий синій, бромтимоловий синій тощо; у диференціюючих розчинниках — 0,1 М HCl у метанолі або гліколевих сумішах, 0,1 М HClO₄ у нітрометані, етанолі, а також розчини, що застосовуються при титруванні в основних розчинниках; індикаторами при цьому є метиловий оранжевий, тимоловий синій, нейтральний червоний тощо. Н.т. може бути проведене як з індикаторами, так і потенціометрично з використанням електродної пари — скляного як індикаторного та хлорсрібного як електрода порівняння. При титруванні в основних розчинниках необхідно вживати заходів для захисту титранту і розчину від СО₂ повітря, для чого титрування краще проводити в атмосфері інертного газу (азоту, гелію). При титруванні солей галогенводневих кислот у розчин додають розчин Hg(CH₃COO)₂ для зв’язування галогенідів. Кислотно-основне Н.т. значно розширює межі аналітичних визначень порівняно з водними розчинниками.

Аналітична хімія / В.В. Болотов, О.М. Свєчнікова, С.В. Колісник та ін. — Х., 2004; ДФУ. — Х., 2001.