НЕОНАТОЛОГІЯ (лат. neo — новий + natos — народжений + грец. logos — слово, вчення) — наука про виходжування немовлят, пошук оптимальних методів діагностики й лікування хвороб у дітей перших 4 тиж життя, реабілітації хворих немовлят, створення в неонатальний період умов, необхідних для формування здоров’я у подальшому житті людини. Саме в перинатальний період (з 28-го тижня внутрішньоутробного розвитку плоду по 7-у добу життя немовляти) високоефективна первинна і вторинна профілактика багатьох захворювань людини. Н. — це молода наука, яка визначилася як самостійний розділ педіатрії у 60-х роках XX ст. У 1987 р. до номенклатури лікарських спеціальностей внесена спеціальність лікар-педіатр-неонатолог. До кінця XІX ст. виходжуванням новонароджених займалися акушери, терапевти та хірурги. У 1879 р. надрукована перша праця з Н. М.Д. Пономарьова «Хвороби новонароджених». З 1906 р. педіатри вперше почали працювати у пологових будинках. Першими вітчизняними вченими-педіатрами були Г.І. Сперанський та А.Л. Владикін, які зробили значний внесок в організацію неонатальних служб, а також сприяли розвитку вивчення новонародженої дитини.
У Н. використовують такі терміни та статистичні показники: гестаційний вік — кількість повних тижнів, що пройшли між першим днем останньої менструації (а не передбачуваного часу зачаття) і датою пологів, незалежно від того, чим закінчилася вагітність — народженням живої чи мертвої дитини. Для визначення терміну гестації використовують тільки повні дні, а не округлені до найближчого тижня. Напр., вважається, що гестаційний вік дитини 37 тиж, навіть якщо їй 37 тиж і 6 днів. Викидень (аборт) — народжений плід до 28 тиж вагітності, довжиною менше ніж 35 см та масою менше ніж 1000 г., незалежно від того, були у нього ознаки життя чи не були, вважається викиднем (абортом). Якщо цей плід прожив перший тиждень, тобто 168 год з моменту народження, він належить до живонароджених дітей, що народилися при передчасних пологах. Народження живої дитини (живородіння) — повне виділення плоду з організму матері (при терміні вагітності 28 тиж і більше, тобто плоду довжиною 35 см та більше, масою 1000 г та більше), що після відділення від тіла матері зробив самостійно хоча б один вдих, а також має інші ознаки життя — серцебиття, пульсацію пупкових судин чи спонтанні рухи м’язів. Критеріями мертвонародження є відсутність самостійного позаутробного легеневого дихання при народженні та безуспішність оживлення штучним шляхом незалежно від наявності чи відсутності серцебиття та інших ознак життя. Смерть плоду рання — смерть до закінчення 20 повних тижнів вагітності; проміжна — смерть після кінця 20-го тижня вагітності; пізня — смерть плоду після 28-го тижня вагітності, тобто мертвонародження. Доношена дитина — народжена при терміні вагітності від 37 до 42 тиж вагітності, тобто між 260-м і 294-м днем вагітності. Новонароджена дитина — дитина з моменту народження до 4 тиж життя. Розрізняють новонароджений зрілий плід, що характеризується готовністю органів і систем до забезпечення позаутробного життя дитини. Встановлюється за комплексом зовнішніх ознак (пропорції тіла, розвиток підшкірно-жирової клітковини, стан кісток черепа та ін.) і показниками функцій (виражені смоктальні та ковтальні рефлекси, стійкий і правильний ритм дихальних рухів і серцебиття та ін.). Новонароджений незрілий плід — звичайно недоношена дитина, рідко — доношена, що розвивається внутрішньоутробно за несприятливих умов. У той же час недоношена дитина може бути досить зрілою у функціональному відношенні. Незрілий плід — дитина, функціональні системи якої розвинуті недостатньо стосовно підтримання нормальної життєдіяльності організму за позаутробних умов. Новонароджений недоношений плід — дитина, що народилася до закінчення нормального терміну внутрішньоутробного розвитку, тобто між 28-м та 38-м тижнем внутрішньоутробного розвитку з масою тіла від 1000 до 2500 г і довжиною тіла від 35 до 45 см. Новонароджений переношений плід — дитина, що народилася при терміні вагітності 294 доби та більше (42 або більше повних тижнів), маса і довжина тіла якого перевищують показники, що відповідають терміну вагітності, маса тіла при народженні більше 3500 г. Термін «надмірно велика дитина» використовується тоді, коли маса тіла при народженні — 4500 г та більше. Перинатальний період і перинатальна смертність: використовуються 3 критерії початкової межі перинатального періоду: маса тіла — 1000 г, довжина тіла — 35 см, термін вагітності — 28 тиж. У перинатальний період виділяють пізній антенатальний період — з 28 тиж до початку статевої діяльності та ранній неонатальний період життя дитини, тобто 1-й тиждень життя. Весь неонатальний період, таким чином, обмежений першими 4 тиж життя. Ранній неонатальний період триває 6 діб 23 год і 59 хв. Перинатальна смертність — це кількість мертвонароджених (діти, що народилися мертвими при терміні вагітності більше 28 тиж) + кількість померлих у 1-й тиждень життя (6 діб 23 год і 59 хв) на 1000 народжених живими і мертвими. Дитяча смертність — кількість дітей, що померли у віці до 1 року з 1000 живонароджених. Рання неонатальна смерть — кількість дітей, що померли в перші повні 7 діб життя (168 год) на 1000 живонароджених. У структурі дитячої смертності переважають вроджені аномалії, родові травми, асфіксія, гіпоксія, хвороби органів дихання, гемолітична хвороба. Причинами ранньої неонатальної смертності є ателектаз, хвороба гіалінових мембран, асфіксія, вроджені вади розвитку, пневмонія та ін.
Керпель-Фрониус Э. Педіатрія. — Будапешт, 1981; Мощич П.С. Медицина дитинства. — К., 1994; Покровський В.И. Популярна медична енциклопедія. — М., 1998.