НЕФОРМАЛЬНИЙ ЛІДЕР — особа, що здійснює вплив, використовуючи власні здібності й уміння, а також наявні в неї ресурси, які необхідні людям. У тому випадку, коли чиниться вплив на людей з позиції керівної посади, яку обіймає особа в організації, йдеться про формальне лідерство (див. Лідерство). Менеджер (або директор ФП, фірми, завідувач аптеки, керівник відділу та ін.) може не бути лідером в організації або структурному підрозділі — це не завжди одне й те ж саме, оскільки для лідерства необхідна ще й неформальна основа. Керівник, коли впливає на підлеглих та будує стосунки з ними, використовує посадову основу влади (див. Влада) та джерела, що її підтримують, спирається на офіційно делеговані йому повноваження (див. Делегування повноважень) у конкретній галузі. Лідерство як специфічний тип стосунків в управлінні спирається на процес соціальної взаємодії в організації. Завідувач аптеки є (за посадою) керівником організації, але може не бути її лідером, якщо його заступник (який має менше формальної влади) є більш успішним в управлінні при стресових і конфліктних ситуаціях та прийнятті важливих для аптеки рішень тощо. У такому разі завідувач цієї аптеки є менеджером, формальним лідером, а заступник — Н.л. Неформальний характер лідерства часто зумовлений використанням особистісної основи влади. Лідер неформальної групи (див. Неформальна організація) отримує повноваження від групи, він може не бути представником найвищих керівних посад, але його влада та вплив є значними і можуть виходити за рамки формальної організації.
Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. — М., 1999; Кабушкин Н.И. Основы менеджмента. — Минск, 1996; Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.М. Менеджмент и маркетинг в фармації. Ч. І. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007.