Ноотропні препарати (лат. nootropa < грец. noos — розум, мислення + tropos — напрямок) — препарати, які чинять специфічний вплив на найвищі інтегративні функції мозку, стимулюють процес навчання, поліпшують пам’ять і розумову діяльність, підвищують стійкість мозку до агресивних впливів, підсилюють кортико-субкортикальний зв’язок. Група Н.п. відома з 1972 р. Препаратів, які цілком відповідають цим вимогам, сьогодні не існує, і навряд чи можна чекати створення препаратів із настільки багатогранним, комплексним, позитивним впливом на найскладніші функції організму. Проте термін «ноотропи» увійшов у медичну практику, і препарати, які відповідають тією чи іншою мірою переліченими вище властивостям, стали приєднувати до групи ноотропних препаратів.
Загальноприйнятої класифікації Н.п. поки що не існує. За сучасними переконаннями, до Н.п. належать: похідні піролідону — пірацетам, етирацетам, анірацетам, оксирацетам, прамірацетам, нефірацетам та ін.; похідні диметиламіноетанолу — деанолу ацеглюмат, меклофеноксат, центрофеноксин; похідні піридоксину — піритинол; препарати нейроамінокислот — ГАМК, похідні ГАМК — фенібут, нікотиноїл ГАМК, гопантенова кислота, гліцин, глутамінова кислота, натрію оксибутират; препарати, що посилюють мозковий кровообіг, мікроциркуляцію та метаболізм, — ніцерголін, вінпоцетин, вінкамін, цинаризин, флунаризин, німодипін; ксантинові похідні — пеноксифілін, карнітин, фосфатидилсерин; вітаміни та їх похідні — піридоксин, пантотенова кислота, фолієва кислота, вітамін Е; холіноміметики центральної дії — холіну альфосцерат; препарати Ginkgo biloba — Білобіл, Мемоплант, Ревайтл гінкго, Танакан та ін.; проміжні продукти метаболізму клітини — оротова та бурштинова кислоти; субстрати, що постачають енергію: інозин, АТФ, РНК, глюкозо-1- і глюкозо-6-фосфат; комбіновані препарати — Інстенон. Незважаючи на різницю в спектрах ефектів, усі перелічені препарати мають позитивний вплив на пам’ять (ноотропна дія). За основними фармакологічними властивостями Н.п. відрізняються від інших психотропних препаратів. Вони не чинять вираженої психостимулюючої або седативної дії, не викликають специфічних змін біоелектричної активності мозку, виснаження функціональних можливостей організму, звикання і залежності. Разом з тим вони тим чи іншим чином стимулюють передавання збудження в центральних нейронах, полегшують передавання інформації між півкулями головного мозку, поліпшують енергетичні процеси і кровопостачання мозку, підвищують його стійкість до гіпоксії. Найбільш важливим проявом їх дії є активація інтелектуальних і мнестичних функцій, антигіпоксична активність. Н.п. можуть підсилювати ефекти ГАМК, синтез дофаміну, підвищувати рівень норадреналіну в мозку. Під впливом пірацетаму і меклофеноксату збільшуються вміст ацетилхоліну на рівні синапсів і щільність холінергічних рецепторів. Деякі препарати здатні підвищувати вміст у мозку серотоніну. Поряд з ноотропною активністю препарати цієї групи виявляють й інші фармакологічні властивості. Напр., пантотенова кислота і нікотиноїл ГАМК виявляють протисудомну активність, а фенібут чинить транквілізуючу дію, для нікотиноїлу ГАМК та фенібуту характерні антиоксидантні властивості.
Механізми дії. Встановлено, що їх стимулювальний вплив на пам’ять, мислення й навчання зумовлений головним чином дією Н.п. на метаболічні процеси в нервовій тканині. Відомо, що в основі терапевтичної дії ноотропних препаратів лежить кілька механізмів: поліпшення енергетичного стану нейронів (посилення синтезу АТФ, антигіпоксична й антиоксидантна дія); активація пластичних процесів у ЦНС за рахунок посилення синтезу РНК і білків; посилення процесів синаптичного передавання в ЦНС; поліпшення утилізації глюкози; мембраностабілізувальна дія.
Андреев Б.В. Ноотропные средства // Мир медицины. — 1998. — № 8; Вороніна Т.А., Середенин С.Б. Ноотропные препараты, достижения и новые проблемы // Эксперим. и клинич. фармакол. — 1998; Ковалев Г.В. Ноотропные средства. — Волгоград, 1990; Регистрг лекарственных средств России — энциклопедия лекарств / Гл. ред. Ю.Ф. Крылов. — М., 2001.