ЦИКЛОДЕКСТРИНИ, Betadexum (Ph Eur), Betadex (BP, USPNF). На сьогодні β- циклодекстрин є єдиною сполукою, що описана у фармакопеях із класу циклодекстранів. Деякі дані декстринів наведені в табл. 1.
Структура β-циклодекстрину (7 ланок глюкози)
R’,R» = Н (для природних α-, β- і γ-Ц.)
R’,R» = СН3 (для метилциклодекстринів)
R’,R» = СНОНСН3 (для 2-гідроксіетилциклодекстринів)
R’,R» = СН2СНОНСН3 (для 2-гідроксипропілілциклодекстринів)
Ц. отримують шляхом ферментного розщеплення крохмалю з використанням спеціальних бактерій. Напр., β-Ц. отримують при дії ферменту циклодекстринглікозилтрансферази на крохмаль або його гідролізат. Для управління реакцією й запобіганню росту мікроорганізмів протягом ферментації використовують органічний розчинник. Нерозчинний комплекс β-Ц. і органічний розчинник екстрагують із нециклічного крохмалю з подальшим видаленням органічного розчинника під вакуумом. β-Ц. очищають (за допомогою вугілля), кристалізують із води й висушують. Гідроксіетил-β-Ц. отримують шляхом взаємодії з етиленоксидом, а гідроксипропіл-β-Ц. — взаємодією β-Ц. з пропіленоксидом.
Ц. є циклічними олігосахаридами, що мають не менше 6 Д-(+)-глюкопіранозних ланок, зв’язаних за допомогою d(1→4)-глюкозидних зв’язків. Три природні Ц. (α, β і γ) відрізняються розміром їх кілець і розчинністю. Вони мають 6, 7 і 8 ланок глюкози відповідно. Ц. — білі, практично без запаху, такі, що легко кристалізуються, порошки, які мають слабкий смак. Деякі похідні Ц. є аморфними порошками. Європейська Фармакопея 2005, крім β-Ц., зареєструвала α- і γ-Ц. як можливі домішки у β-Ц. Основні властивості та фізичні характеристики Ц. наведені в табл. 2 і 3. Ц. стабільні в твердому стані, якщо захищені від підвищеної вологи. Тому їх зберігають у добре закритій тарі, в прохолодному, сухому місці.
Ц. використовуються у фармацевтичній технології з метою створення складних комплексів з різними АФІ, внаслідок чого в основному покращуються їх розчинність і біодоступність, а також підвищується хімічна і фізична стабільність. Складні комплекси Ц. використовуються для маскування неприємного смаку діючих речовин і перетворення рідких речовин на тверді. При ентеральному й парентеральному застосуванні β-Ц. нетоксичні і використовуються головним чином у виробництві таблеток (у процесах гранулювання й пресування) і капсул. Проте вони мають погану плинність, тому потребують використання мастильних речовин, напр. магнію стеарату (0,1% при пресуванні таблетованої маси). При одержанні парентеральних розчинів використовується для отримання стабільних ЛП, в інших випадках Ц. використовуються як розчинні комплекси для ліпофільних речовин, напр. кортикостероїдів, а також для підвищення всмоктування та стабільності розчинів і зменшення місцевого подразнення. Ц. використовують у рецептурі розчинів, супозиторіїв і косметичних засобів, а також для підвищення розчинності деяких діючих речовин (ібупрофену, недостатньо водорозчинних протизапальних речовин). Однак можуть знижувати активність деяких консервантів, напр. гідроксипропіл-β-Ц.; є дані про нефротоксичність β-Ц. Полімери також використовуються в препаративній хроматографії, напр. для розподілу оптично активних речовин.
Buschmann H.J., Schollmeyer E. Applications of cyclodextrins in cosmetic products: a review // J. Cosmet. Sci. — 2002. — № 53; Duchene D., Wouessidjewe D. Physiocochemical characteristics and pharmaceutical uses of cyclodextrin derivatives, part I // Pharm. Technol. — 1990. — № 14; Shangraw R.F., Pande G.C., Gala P. Characterization of the tableting properties of β-cyclodextrin and the effects of processing variables on inclusion complex formation, compactibility and dissolution // Drug. Dev. Ind. Pharm. — 1992. — № 18; Szente L., Apostol I., Szejtli J. Suppositories containing β-cyclodextrin complexes, part 1: stability studies // Pharmazie. — 1984. — № 39; Szente L., Apostol I., Gerloczy A., Szejtli J. Suppositories containing β-cyclodextrin complexes, part 2: dissolution and absorption studies // Pharmazie. — 1985. — № 40.