МАЙОРАН (Majorana Moench) — рід ефірноолійних трав родини ясноткових Lamiaceae. Найпоширеніші види роду М. садовий (M. hortensis Moench), М. Мару (Majorana maru L.), М. шипр (Majorana onites L.), М. духмяний (Majorana orega Vog.) — багаторічні трав’янисті рослини, густо вкриті сріблясто-сірими волосками. Назва «майоран» у перекладі з арабської «marjamie» означає «незрівнянний». Розповсюджені на Аравійському півострові, в Єгипті, країнах Середземномор’я у дикорослому вигляді. Культивується в країнах Північної Африки, Південної Європи, в Польщі, Германії, Угорщині, Індії, Індокитаї, на о. Ява, в США, Канаді та країнах Латинської Америки. Стародавня лікарська культура Єгипту, Греції, Риму. Ефіроолійна культура використовується як пряноароматична рослина в кулінарії, консервному та лікеро-горілчаному виробництві. Стебло прямостояче, галузисте, 20–50 см завв., розгалужене, з чотиригранними, тонкими, жорсткими дерев’яніючими стеблами. Листки короткочерешкові, дрібні, супротивні, еліптичні або лопаткоподібні, цілокраї, з підгорнутими краями, з обох боків короткоопушені, з численними залозками. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві, зібрані в довгасті колосоподібні пучки, розміщені по 3–5 на кінцях головного стебла або його гілок; віночок невиразнодвогубий, білий, блідо-ліловий або рожевий. Плід складається з 4 однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у липні–вересні. Походить із Південно-Західної Азії та Північної Африки. На території України вирощують як ефірноолійну, ЛР та городню рослину. У медицині використовують траву М. (Herba Majoranae). Заготовляють сировину під час цвітіння рослини, зрізуючи облистяну частину стебел. Зібрану траву зв’язують у пучки і розвішують для сушіння в провітрюваному приміщенні або у затінку на відкритому повітрі. Штучне сушіння проводять при температурі 35–40 °С. Після сушіння листя та суцвіття відокремлюють від стеблових частин і зберігають у добре закритих банках. Вихід сухої сировини 10% після сушіння й обмолоту. Рослина неофіцинальна.
Трава М. містить ефірну олію (0,15–0,70%), дубильні речовини (0,9%), рутин (127 мг%), каротин (до 5,5 мг%), аскорбінову кислоту (до 44 мг%), пектин, пентозани, слиз та гіркоти. Головними складовими ефірної олії є терпінен, пінен, сабінен, терпінеол, терпіненол та борнеол. Плоди майорану багаті на ефірну олію (1–3,5%), мають сильний аромат, який нагадує запах ромашки, перцю, м’яти та кардамону разом.
Сполуки з трави М. заспокійливо діють на ЦНС, стимулюють діяльність шлунка і кишечнику, зменшують спазми при колітах, виявляють жовчогінну та діуретичну дію. Внутрішньо настій трави М. вживають при різних неврозах, мігрені, нервовому безсонні, при ахілії, блюванні, болю у шлунку, кишковій коліці та метеоризмі, для збудження апетиту та регуляції менструального циклу. Зовнішньо як ванни — при свербежі та кропив’янці. В останньому випадку одночасно використовують і перорально. У болгарській нар. медицині М. садовий використовують нарівні з материнкою звичайною. Препарати М. протипоказані у період вагітності.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Палов М. Энциклопедия лекарственных растений. — М., 1998; Растительные ресурсы: Цветковые растения. Их химический состав, использование; семейства Hippuridaceae — Lobeliaceae. — Л., 1987.