МАНІТ, Mannitolum (PhEur), Mannitol (BP, USP), D-Mannitol (JP, CAS № 69-65-8); син.: Cordycepic acid; E421; manna sugar; D-mannite; Mannogem; Pearlitol — гексагідриновий спирт, споріднений з манозою; ізометричний сорбітолу. У природі в невеликих кількостях міститься практично у всіх овочах.
Отримують із висушеного насіння маніку або іншої природної сировини екстракцією гарячим етанолом або іншими селективними екстрагентами; а також каталітичним електролітним відновленням моноцукрів, переважно манози та глюкози. М. — білий кристалічний порошок або сипкі гранули без запаху, з охолоджуючим смаком, який за солодкістю відповідає смаку глюкози і становить половину смаку сахарози. Після кристалізації з водно-спиртового розчину етанолу М. має вигляд ромбічних голчастих кристалів. Насипна густина до усадки порошку 0,430 г/см3, гранул — 0,7 г/см3; насипна густина після усадки порошку 0,734 г/см3, гранул — 0,8 г/см3; щільність (справжня) 1,514 г/см3; константа дисоціації рКа = 13,5 (18 ˚С); Тспал >150 ˚С; Тпл = 166–168 °С; теплота згоряння — 16,57 кДж/г; ізоосмотична концентрація до сироватки 5,07%; вологість 0,5% (адсорбує до 11% вологи при відносній вологості повітря 75–100%); nD20=1,333; ІЧ-спектр (см–1): 1065, 1012, 1298, 1284, 1102, 1581(в KBr). [α]D20 від +23°до +25° (10% водний розчин); питома поверхня 0,37–0,39 м2/г; розчиняється в лугах, воді (1:5,5), гліцерині (1:18), 95% етиловому спирті (1:83), пропан-2-олі (1:100); спостерігається поліморфізм; середній розмір часток порошку М. становить 88 мкм; практично нерозчинний в етері. М. несумісний з розчином ксилітолу; утворює комплекси з деякими металами, такими, як алюміній, купрум та ферум; знижує біодоступність циметидину. Розчини М. з концентрацією ≥20% висолюються при додаванні калій та натрій хлориду; при контакті 25% розчину М. з пластиком з’являється осад. Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; за Тпл; методом ТШХ, за показником питомого обертання 10% водного розчину. Кількісно визначають методом рідинної хроматографії з рефрактометричним детектуванням.
М. недостатньо сипкий. Для покращання сипкості до М. додають 1% кальцій стеарату, 1–2% магній стеарату або отримують гранульовану форму, для чого як зв’язувальні речовини використовують желатин, метилцелюлозу, крохмальний гель, повідон та сорбітол.
М. широко використовується в приготуванні фармацевтичних препаратів та продуктів харчування. У фармацевтичній технології М. головним чином застосовується як розріджувач (10–90%) у складі капсул і таблеток, які виготовляються прямим пресуванням або вологою грануляцією, таблеток пролонгованої дії, а також ліофілізованих препаратів для отримання щільної та гомогенної маси. Гранули із вмістом М. характеризуються швидкістю висушування. Входить до складу таблеток гліцерилтринітрату, антацидних та вітамінних препаратів, а також завдяки охолоджувальній дії та приємному смаку додається до складу жувальних таблеток як підсолоджувач. М. входить також до складу суспензій для запобігання ущільнення антацидних суспензій алюміній гідроксиду (<7%); як пластифікатор до желатинових капсул; як носій до сухих порошкових сумішей для інгаляцій.
У терапії М. використовується парентерально як осмотичний діуретик: підвищує осмотичну концентрацію плазми крові, сприяє виведенню води і токсичних речовин, гальмує канальцеву реабсорбцію іонів натрію, хлоридів, що обумовлює відтік води із тканин (мозок, око) та спинномозкової рідини. Використовується для лікування гострої ренальної недостатності, зниження внутрішньониркового тиску, лікування набряку мозку, зниження внутрішньоочного тиску при гострих нападах глаукоми, лікування посттрансфузійних ускладнень після введення несумісної крові, для форсованого діурезу при гострих отруєннях барбітуратами, наркотиками та як діагностична речовина функції нирок.
М. є нетоксичною та неподразливою речовиною. При пероральному прийомі М. незначно всмоктується у ШКТ, а при застосуванні в дозі >20,0 г чинить проносну дію. При в/в введенні М. не метаболізується, має мінімальну реабсорбцію в ниркових канальцях, на 80% виводиться з сечею протягом 3 год. Побічні явища найчастіше виникають при в/в застосуванні 20% водного розчину М. При використанні М. як наповнювача можуть виникнути алергічні реакції та реакції гіперчутливості. М. є стабільною речовиною як у сухому вигляді, так і у вигляді розчинів. Розчини М. стерилізують як фільтрацією так і автоклавуванням без будь-яких фізико-хімічних змін. Зберігається М. у щільно закритих контейнерах у сухому прохолодному місці.
Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под. ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Adkin D.A., Davis S.S., Sparrow R.A. The effect of mannitol on the oral bioavailability of cimetidine // J. Pharm. Sci. — 1995. — № 84; Allen L.V. Featured excipient: capsule and tablet diluents // Int. J. Pharm. Compound. — 2000. — № 4; Encyclopedia of Pharmaceutical Technology, 2nd edn, vol. 3. — New York, 2002; Izutsu K.I., Kojima S. Excipient crystallinity and its proteinstructure-stabilizing effect during freeze-drying // J. Pharm. Pharmacol. — 2002. — № 54; Lee K.J., Kang A., Delfino J.J. Evaluation of critical formulation factors in the development of a rapidly dispersing captopril oral dosage form // Drug Dev. Ind. Pharm. — 2003. — № 29.