МАСЛИНКА (Elaeagnus L.) — рід листопадних або вічнозелених дерев і кущів родини маслинкових (Elаeagnaceae Juss.). Відомо понад 40 видів роду, розповсюджених у помірних широтах Азії та Середземномор’я, а також частково — у тропіках. Існує 2 секції роду: Deciduae — види з обпадаючим листям (їх близько 8) і Sempervirentes — вічнозелені види (їх близько 30). У країнах СНД нараховують 5 дикорослих видів у Середній Азії, на Кавказі та Далекому Сході. Майже по всій території України культивують М. вузьколисту (лох вузьколистий) (E. angustifolia L.); рос. назва: лох узколистный; нар. назви — біла маслинка, дика маслина, лох, лохівник, оливка, цареградська верба, царська лоза. Це кущ або невелике дерево до 3–13 м завв., з колючими гілками. Як і у всіх маслинкових, на його коренях є бульбочки з азотфіксувальними актиноміцетами. Молоді пагони сріблясто-білі від зірчастих волосків. Листки чергові, лінійно- або видовженоланцетні, цілокраї, сріблясті. Квітки двостатеві, запашні, по 1–3 в пазухах листків, оцвітина 4-лопатева, дзвоникоподібна, всередині жовта, зовні — срібляста. Плід — кістянкоподібний, жовтий, борошнистий; м’якоть сухувата, солодка. Цвіте у червні, плоди достигають у серпні–вересні. Рослина неофіцинальна. У нар. медицині використовують плоди (Fructus Elaeagni), рідше — квітки (Flores Elaeagni) і листя М.в. (Folia Elaeagni). Квітки збирають, коли вони повністю розпухнуться; листя — у червні–серпні; плоди — з моменту повного достигання й аж до настання морозів. Плоди М.в. містять циклітол квебрахіт, до 40% вуглеводів (20% фруктози, сахароза, глюкоза; пектин), органічні кислоти — до 1,3%, аскорбінову кислоту, дубильні речовини — 33–36%, стероїди, жирну олію (у насінні), білки — до 10%, солі калію і фосфору. У листі є квебрахіт, аскорбінова кислота — 140–350 мг%, фенолкарбонові кислоти та їх похідні (кавова, хлорогенова, неохлорогенова кислоти), кумарини, флавоноїди (елеагнозид, 3-О-β-D-глюкозидо-4′-n-кумароїл-7-О-β-D-ацилгалактозид кемпферолу), дубильні речовини — 2%. Квітки містять близько 0,3% ефірної олії (гексадеценкарбонова і коричні кислоти та ін.), флавоноїд елеагнозид. У корі гілок виявлені алкалоїди — до 1% (гарман, тетрагідрогарман (елеагнін), тетрагідрогармол, N-метилтетрагідрогармол), катехіни, дубильні речовини. Рослина камеденосна.
Плоди або виготовлені з них препарати (відвар, порошок) і страви (узвар, кисіль) мають в’яжучу й протизапальну дію, їх використовують при діареї і катарах ШКТ. Відвар плодів, крім того, вживають при хворобах дихальних шляхів, від глистів та як сечогінний засіб при водянці, зовнішньо — при стоматитах і гінгівітах. Настій квіток п’ють при простудних захворюваннях, гіпертонічній хворобі. Відвар із сухого листя рослини застосовують зовнішньо при подагрі й ревматизмі, а подрібнене свіже листя прикладають до гнійних ран. Настойку зі свіжих дозрілих плодів застосовують у гомеопатії. Камедь використовують при виробництві таблеток, клею, фарб, лаків; деревину — для виготовлення музичних інструментів, столярних і токарних виробів. Кора і листя придатні для фарбування тканин в коричневий і чорний кольори, для дублення шкір. Плоди їстівні у свіжому і висушеному вигляді, придатні для виготовлення борошна, хліба, кондитерських виробів, каш, компотів, сиропів, квасу. Рослина медоносна, перганосна, кормова, декоративна. Широко вирощується в садах, парках, захисних насадженнях, уздовж залізниць; непримхлива, але світлолюбна, спекостійка, холодостійка, швидко росте і живе до 100 років.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их хим. состав, использование; Семейства Rutaceae — Elaeagnaceae. — Л., 1988; Саркитов Н.Д. Плодовые и ягодные растения. — М., 2003.