МАЦЕРАЦІЯ (лат. maceratio — вимочування) один із статичних методів екстрагування. Раніше метод М. широко використовувався для одержання настойок. На сьогодні його застосування поступово скорочується, бо складно досягти повноти витяжки БАР із рослинного матеріалу. При одержанні настойок М. подрібнену сировину завантажують у мацераційний бак, додають необхідну кількість екстрагенту і настоюють при температурі 15–20 °С протягом 7 діб (якщо немає інших вказівок), періодично перемішуючи мішалками. Потім витяжку зливають, залишок (сировину) віджимають, промивають невеликою кількістю екстрагенту, знову віджимають. Віджату витяжку додають до злитої спочатку. Об’єднану витяжку доводять екстрагентом до необхідного об’єму. Метод М. малоефективний, відбувається повільно, а сировина цілком не виснажується.
З метою інтенсифікації екстрагування матеріалу використовують дробову М. (ремацерація), з примусовою циркуляцією екстрагенту, вихрову екстракцію (турбоекстракція), ультразвукову екстракцію або подрібнення сировини в середовищі екстрагенту в кульовому млині.
При ремацерації (дробова М.) проводять розділення екстрагента або ЛРС та екстрагента на частини. Екстрагент поділяють на 3–4 частини і послідовно настоюють ЛРС з кожною частиною, щоразу зливаючи витяжки. Час настоювання залежить від властивостей рослинного матеріалу. Такий метод екстрагування дозволяє при менших витратах часу повніше виснажувати сировину за рахунок високої різниці концентрацій БАР у сировині та екстрагенті.
М. з примусовою циркуляцією екстрагенту здійснюється в мацераційному баку (рисунок), в якому ЛРС відділена від екстрагенту перфорованим дном із фільтрувальним матеріалом. За допомогою насоса екстрагент прокачується крізь сировину до досягнення рівноважної концентрації. Час настоювання скорочується в декілька разів. З примусовою циркуляцією екстрагенту проводять також дробову М., за якої досягається більш повне виснаження сировини при такій же витраті екстрагенту.
Рисунок. Мацераційний бак із циркуляцією екстрагенту: 1 – мацераційний бак; 2 – перфороване дно; 3 – фільтрувальний матеріал; 4 – насос
Вихрова екстракція (турбоекстракція) базується на вихровому, дуже інтенсивному перемішуванні сировини (з одночасним її подрібненням) з екстрагентом за допомогою турбінної мішалки зі швидкістю 8000–13 000 об./хв Час екстракції скорочується до 10 хв.
УЗ-екстракція заснована на використанні УЗ-коливань. Генератор ультразвуку кріплять до корпусу мацераційного баку, заповненого екстрагентом і сировиною. Найбільший ефект від впливу ультразвуку виявляється тоді, коли клітини матеріалу, що екстрагується, добре просочені екстрагентом. УЗ-хвилі створюють знакоперемінний тиск, кавітацію та «звуковий вітер». Унаслідок цього прискорюється просочуваність матеріалу й розчинення вмісту клітини, збільшується швидкість обтікання часток сировини, у суміжному дифузійному шарі екстрагенту виникають турбулентні та вихрові потоки. Молекулярна дифузія в клітинах матеріалу та у дифузійному шарі змінюється на конвективну, що зумовлює інтенсифікацію масообміну. Виникнення кавітації викликає руйнування клітин. При цьому екстрагування прискорюється на декілька хвилин за рахунок вимивання екстрактивних речовин із зруйнованих клітин.
Бобылев Р.В., Грядунова Л.А., Иванова Л.А. и др. Технология лекарственных форм. В 2 т. Т. 2 / Под. ред. Л.И. Ивановой. — М., 1991; ДФУ. — 1-ше вид. — Х., 2001; Промышленная технология лекарств: учебник. В 2 т. Т. 2 / Чуешов В.И., Чернов Н.Е., Хохлова Л.Н. и др.; под. ред. В.И. Чуешова. — Х., 1999; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків. Навчальний посібник / Перцев І.М., Пімінов О.Х., Слободянюк М.М. та ін.; за ред. І.М. Перцева. — Вінниця, 2007.