МЕЛАТОНІН (N-ацетил-5-метокситриптамін) (грец. melas — чорний) — біогенний амін, один із нейрогормонів, які синтезуються в пінеалоцитах епіфіза або шишкоподібної залози та в деяких периферичних тканинах: ШКТ, сітківці тощо. М. синтезується з амінокислотами триптофану; спочатку в результаті гідроксилювання і декарбоксилювання утворюється серотонін (див. Серотонін). Після ацетилювання й метилювання останнього утворюється М. Різні етапи цього синтезу регулюються норадреналіном та адреналіном через аденілатциклазний механізм та активацію протеїнкінази. Безпосереднім стимулятором підвищення швидкості синтезу та секреції М. є норадреналін.
Мелатонін
Ключові ферменти процесу утворення М. — серотонін-N-ацетилаза та гідроксиіндол-О-метилтрансфераза. Вміст останнього ферменту в епіфізі ссавців періодично змінюється протягом доби, а саме — підвищується в темряві, оскільки світло, яке стимулює волокна симпатичної нервової системи, гальмує його активність. Основний ефект М. — гальмування секреції гонадотропінів, унаслідок чого затримується статевий розвиток. При збільшенні світлового дня гальмується синтез М. та збільшується секреція гонадотропінів, які викликають ріст гонад та утворення статевих гормонів, а зменшення світлового дня викликає протилежний ефект. Циклічне утворення М. в епіфізі являє собою своєрідний біологічний годинник організму, який регулює цикл сон — неспання, прискорює процес засинання, модулює структуру сну. Він є універсальним синхронізатором ендогенних біоритмів. Крім того, М. може знижувати синтез гормонів надниркової залози, йодтиронінів, фолі- і лютропіну, гормону росту, а також має гіпоглікемічну, гіпохолестеринемічну, антиоксидантну та протипухлинну дію (стимулює деякі імунні реакції). Він впливає на пігментні клітини, діючи як антагоніст меланотропіну (гормону середньої частки гіпофіза). В останні роки із синтезом М. пов’язують тривалість життя.
Биохимия / Под ред. Е.С. Северина. — М., 2003; Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К. – Тернопіль, 2000.