МЕТЕОПАТІЯ (грец. мeteo — стосовно до метеоралогії + pathos — хворобливий стан) — зміна загального стану організму, яка зумовлена зміною погоди в умовах звичного клімату.
У процесі еволюції людина набула здатності пристосовуватися до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються, перш за все до атмосферних змін, що визначають погоду. Провідне місце в реакції організму людини на дію несприятливих погодних і космічних чинників посідають нейроендокринний статус (загальний гомеостаз) і стан вегетативної нервової системи. Під впливом погодних чинників (температури повітря, вологості, швидкості вітру, геліогеофізичних чинників тощо) на рівні ЦНС та вегетативної нервової системи формуються пристосовні реакції організму. У процесі формування таких реакцій частина резервів різних систем організму виявляється задіяною в процесах адаптації. Рівномірна й незначна зміна погодних чинників викликає в організмі відновні реакції, які не виходять за межі фізіологічних можливостей і зазвичай не відчуваються людиною. Значні атмосферні зміни можуть викликати перенапруження та зрив механізмів адаптації, що призводить до розвитку метеопатичної реакції — патологічна реакція будь-якої функціональної системи організму, що виникає у зв’язку із зміною окремих метеорологічних чинників або погоди в цілому в умовах звичного клімату. Метеопатичні реакції полягають в активації прихованих патологічних процесів або загостренні хронічних захворювань, що є проявом дезадаптації організму до зовнішніх дій внаслідок нейрогуморального дисбалансу.
Здатність організму відповідати на дію погодних чинників розвитком метеопатичної реакції визначається як метеочутливість (метеолабільність). У осіб із підвищеною метеочутливістю різкі зміни метеорологічних і геофізичних показників, проходження фронту, становлення циклону або антициклону, аномальні метеорологічні характеристики, різного роду зміни сонячної активності викликають появу метеопатичних реакцій. Частіше метеочутливість відмічають у осіб із слабким (меланхоліки) і сильним неврівноваженим (холерики) типом нервової системи. У людей сильного урівноваженого типу (сангвініки) метеочутливість виявляється лише при ослабленні організму. На організм впливає як погода в цілому, так і окремі її компоненти. Коливання барометричного тиску діють двома шляхами: знижують насичення крові киснем і механічно подразнюють нервові рецептори плеври, очеревини, синовіальної оболонки суглобів, а також рецептори судин. Вітер, подразнюючи рецептори шкіри, викликає перезбудження нервової системи. Комбінований вплив барометричного тиску й атмосферних аномалій (гроза, гарячі і сухі вітри, тумани, снігопад тощо) провокують напади стенокардії при ішемічній хворобі серця. Висока вологість повітря, впливаючи на тепловий обмін і потовиділення, спричиняє загострення захворювань серцево-судинної системи (гіпертонічної хвороби). При різкій зміні температури виникають спалахи ГРВІ. Несприятливо діє на організм надлишок позитивних аероіонів, що спостерігається в жарку і вологу погоду, це може викликати загострення захворювань серця. Останнім часом великого значення надають змінам сонячної активності та магнітного поля Землі (геомагнітні бурі), дія яких на організм людини виявляється за 1–2 дні до зміни погоди.
Розрізняють три ступені метеочутливості. Легкий ступінь виявляється тільки суб’єктивним нездужанням. При вираженій метеочутливості (середньому ступені) відмічають виражені об’єктивні зрушення: зміни АТ, електрокардіограми тощо. При тяжкому ступені метеочутливості — різко виражені порушення, які виявляються за п’ятьма типами метеопатичних реакцій. При серцевому типі виникають біль у ділянці серця, задишка. Мозковий тип характеризується головним болем, запамороченнями, шумом і дзвоном в голові. Змішаний тип — поєднанням серцевих і нервових порушень. При астеноневротичному типі характерні підвищена збудливість, дратівливість, безсоння, зміна АТ. При невизначеному типі реакції відмічаються загальна слабкість, біль і ломота в суглобах, м’язах і тому подібне.
На сьогодні велика увага лікарів приділяється метеопрофілактиці — сукупність заходів, спрямованих на запобігання виникненню метеопатичних реакцій. Запобігання розвитку метеопатичних реакцій у хворих включає медикаментозні та немедикаментозні методи, спрямовані на підвищення адаптаційних можливостей організму людини. До немедикаментозних методів належать активний відпочинок, легке або помірне фізичне тренування, профілактичне світлове і УФ-опромінювання, контрастні температурні дії (сауни і лазні), аероіонізація приміщень, дарсонвалізація, здорове живлення та інші процедури. Серед медикаментозних заходів рекомендують використання ЛП, які впливають на ЦНС і вегетативну нервову систему, на імунну систему, на процеси енергетичного і пластичного обміну, які підвищують стійкість організму до різних дій, у т.ч. і до метеорологічних. Як загальнозміцнювальні засоби широко застосовують комплексні вітамінні препарати з мікроелементами (див. Вітаміни, Мікроелементи). Останнім часом надто популярні адаптогени як природного походження (настоянка женьшеня, елеутерококу, левзеї, плоди лимонника, плоди (або сироп із плодів) шипшини і глоду та ін.), так і синтетичної природи (див. Адаптогени).
Зозуля И.С. Метеопатические реакции и их профилактика // Therapia. — 2006. — № 1; Зозуля И.С., Курашов О.В. Антифронт — первый комплексный препарат в Украине для лечения метеочувствительных больных // Международный неврологический журнал. — 2005. — № 3; Краснокутский С.В. Антифронт в лечении и профилактике метеолабильности и некоторых проявлений вегетативной дисфункции // Здоров’я України. — 2006. — № 10; Полякова Д. Антифронт — и перемены погоды не страшны // Еженедельник АПТЕКА. — 2006. — № 43 (464); Prince P.B., Rapoport A.M., Sheftell F.D., Tepper S.J., Bigal M.E. The effect of weather on headache // Headache. — 2004. — 44(6).