МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ — сукупність способів та засобів, за допомогою яких впливають на об’єкт управління. За характером впливу розрізняють методи безпосереднього та непрямого впливу. До перших належать: економічні, організаційні, моральні, правові. Методами непрямого впливу є методи науково-технічного та економічного прогнозування; кібернетики; статистики; математичні методи аналізу і моделювання; економічний аналіз; соціологічні дослідження; графічні методи моделювання, розрахунку, контролю, обліку та аналізу виробництва, реалізації, зокрема фармацевтичної продукції, структур і процесу управління. Економічні М.у. — це способи впливу на трудову діяльність людей, що базуються на свідомому використанні всієї системи економічних законів і категорій. До економічних методів належать: планування, самофінансування, матеріальне стимулювання, використання фондів розвитку виробництва, розподіл прибутку, ціноутворення, кредитування, здійснення матеріальних санкцій, розподіл капітальних вкладень і деякі інші. За їх допомогою визначається програма діяльності виробничих підрозділів, здійснюється цілеспрямований вплив на економічні інтереси всього колективу і кожного працівника, створюються умови для творчої активності та ініціативи працівників. Використання економічних методів дозволяє впливати на підвищення економічної ефективності виробництва та якості роботи. За допомогою цих методів здійснюється вплив на процес виробництва, реалізацію та обмін на підставі порівняння витрат і наслідків, витрат і громадських потреб. Ці методи пов’язані із застосуванням вартісних категорій і є обов’язковою передумовою для переходу до інтенсивних методів господарювання. Використання економіко-математичних методів дозволяє давати якісну і кількісну характеристику зв’язків між явищами, сприяє затвердженню більш обґрунтованих управлінських рішень. Серед них найбільше поширення одержали методи математичного програмування. Так, за допомогою лінійного програмування в процесі оброблення інформації з безлічі можливих варіантів може бути обраний оптимальний варіант управління. В аптечній системі лінійне програмування застосовують при вирішенні завдань організації постачання, планування розвитку аптечної мережі та ін. Динамічне програмування дозволяє вирішувати будь-яке господарське завдання поетапно з урахуванням фактору часу. Цей метод широко застосовується при галузевому довгостроковому плануванні на рівні підприємства (об’єднання). Методи організаційного впливу — це методи, що спираються на владу керівника, на його права, на притаманну організації дисципліну та відповідальність. Ефективний менеджмент завжди передбачає використання заходів стимулювання, переконання, виховання, розвиток ініціативи. Призначення організаційних М.у. полягає в координації діяльності підлеглих у процесі вирішення накреслених завдань. Цей процес містить низку послідовних етапів. Перший з них — встановлення завдання, віддавання розпорядження, яке повинно мати не лише вказівки щодо завдання, але й передбачати шляхи його виконання, ресурси. Найважливішими компонентами цього етапу є: розподіл обов’язків, визначення порядку роботи, надання виконавцю повноважень. Обов’язок — це певний обсяг дій, покладених на будь-яку особу і безумовних для виконання. При розподілі обов’язків керуються, перш за все, критеріями ефективності та іншими обставинами, а саме: особливостями власне завдань, суб’єктивними особливостями виконавців (напр. інформатором у лікувально-профілактичному закладі не може бути людина замкнута, не схильна до спілкування, похмура). Дуже важливою проблемою є дотримання балансу між завданням і правами виконавця, а також між ним і ресурсами в широкому розумінні слова (кадри, засоби виробництва, фінансові ресурси, знання, навички тощо). Наступний етап — установлення відповідальності. Виконавець повинен знати, які взагалі заходи і по відношенню до кого може вживати керівник; він повинен мати уявлення про ступінь відповідальності в конкретному випадку. Тому важливе значення має інструктаж. Це узагальнене поняття, що характеризує роз’яснення, переконання, навчання. Ще один етап організаційного впливу — віддавання розпорядження під час роботи. При цьому пропонується враховувати таке: розпорядження повинні бути об’єктивно необхідними, вони мають випливати з існуючого стану речей, а не з прагнення «командувати»; розпорядження не повинні наносити шкоду авторитету керівника в очах підлеглих; розпорядження мають враховувати особливості окремих виконавців: кваліфікацію, активність, досвід, особисті якості; розпорядження повинні розвивати самостійність та ініціативу працівників. Важливим етапом управлінської діяльності є облік ходу роботи. Керівник повинен установити, коли і яка інформація має надходити, хто її подає, й останнє: контроль виконання й підбиття підсумків. На виконавця негативно впливає те, що стосовно певної частини завдань керівник не підбиває підсумків. Це послаблює виконавчу дисципліну, знижує ініціативу працівника. Залежно від форм і завдань розрізняють такі види організаційної діяльності: добір, розстановка, робота з кадрами; організаційне нормування; оперативне планування; доведення завдань до виконавців; організаційний інструктаж; організаційна розпорядливість; контроль виконання; організаційний аналіз; організаційне проектування. Добір, розстановка і робота з кадрами передбачають розроблення методик і професіограм для оцінки при прийнятті на роботу ділових якостей працівника, кваліфікаційних таблиць і довідників; типових документів для оформлення прийняття на роботу й обліку кадрів; розроблення документації щодо атестації та тарифікації кадрів; облік кадрів; періодичну атестацію керівників і спеціалістів; розроблення методик щодо регулювання кадрів; створення кадрових резервів. Організаційне нормування — це використання при управлінні норм, правил, інструкцій, які є базою для організації процесу управління. Напр. у діяльності аптек — це правила внутрішнього розпорядку, правила торгівлі та відпуску ЛП, норми відпуску наркотичних ЛП тощо. Організаційне нормування підвищує ефективність управління аптечними закладами за умови виконання таких вимог: нормування повинно поєднуватися з матеріальним і моральним стимулюванням виконання правил і норм; норми не повинні сковувати ініціативу безпосередніх виконавців; норми повинні зміцнювати особисту відповідальність виконавців. Організаційне планування покликане визначати виконавців окремих процесів, терміни виконання та необхідні ресурси. Кінцевим результатом організаційного планування є організаційний план управлінської діяльності. Оперативне планування — це визначення орієнтовних наслідків роботи в конкретний період; розподіл роботи між виконавцями з дотриманням необхідної наступності, пропорційності й відповідності прав і відповідальності. Доведення завдань до виконавця включає перевірку можливості виконання завдань, перевірку умов роботи і забезпеченості ресурсами, визначення конкретних завдань для виконавця. Організаційний інструктаж включає детальне роз’яснення завдання виконавцям. Під організаційною розпорядливістю розуміють своєчасну видачу розпоряджень основним, допоміжним і обслуговуючим підрозділам; встановлення конкретних завдань перед виконавцями всіх рівнів управління, що, власне, є поточною адміністративною розпорядливістю. Організаційна розпорядливість може реалізуватися за допомогою різних форм впливу. Із них найбільш категоричною формою є наказ. Він зобов’язує об’єкти, якими управляють, точно і в установлені терміни виконувати передане рішення, а також передбачає можливе покарання на випадок його невиконання. Контроль за виконанням включає перевірку виконання наказів і розпоряджень управлінської системи; контроль за дотриманням установлених правил, нормативів і стандартів, правових норм, технологічних регламентів, планових завдань, державної й трудової дисципліни. Основне завдання організаційного аналізу полягає у визначенні стану різних ланок управлінської системи і виявленні резервів удосконалення апарату управління. Головна мета організаційного проектування — створення організаційної моделі системи управління конкретним підприємством, закладом з метою розроблення нових організаційних форм або вдосконалення існуючих. Організаційне проектування здійснюється на підставі системи нормативів і наслідків організаційного аналізу. Складовими організаційного проектування ФП є: проектування структури ФП; проектування виробничих та інших процесів, включаючи проектування раціональної системи, її розподіл й кооперування зусиль працівників на виконання окремих операцій і всієї діяльності відповідно до спеціалізації установи, її розмірів, матеріально-технічної бази; проектування процесів управління (розроблення Положень про відділи і служби, схем документообігу, інструкцій та ін.); комплексне проектування систем управління. До соціально-психологічних М.у. належать: формування трудових колективів з урахуванням соціально-психологічних характеристик; установлення та розвиток соціальних норм поведінки; введення системи соціального регулювання й стимулювання; задоволення культурних і соціально-побутових потреб. Створення сприятливих умов для людини є таким же важливим завданням, як і виробництво власне матеріальних благ. На підприємстві, у колективі людина перебуває протягом найважливішої частини свого життя, тут виявляються її кращі здібності й людська сутність. Колективна діяльність членів суспільства задовольняє не лише матеріальні потреби, але й потреби їх духовного розвитку, в суспільному визнанні наслідків роботи, таланту, здібностей. У структурі духовних стимулів особливе місце належить моральним стимулам. Вирішення завдань морального стимулювання передбачає пошук таких форм, котрі сприяють розвитку і виявленню моральних мотивів, перетворюють їх на фактор активізації й підвищення якості управління. Моральна заінтересованість працівників у наслідках своєї роботи становить основу соціально-психологічних М.у. Методи економічного, адміністративного впливу і соціально-психологічні взаємно доповнюють один одного і використовуються комплексно. Так, висока оплата якісної роботи сприймається і як моральне стимулювання, і як визнання значущості трудового внеску людини, кількості та якості роботи. Важливе значення в управлінні має правовий вплив на об’єкт управління. При цьому в управління вноситься необхідна частка нормативного регулювання, формальної визначеності й упорядкування, закріплюється обсяг повноважень і відповідальності ланок управління, а також чіткий порядок їх взаємовідносин. Успішність функціонування всіх рівнів і ланок управління залежить від дотримання законності та державної дисципліни. Правовою основою діяльності організацій є трудове, адміністративне, кримінальне, фінансове, цивільне законодавство. Завдання, функції та обов’язки, що покладаються на аптечні заклади в галузі фармацевтичної діяльності, регламентуються відповідними законами України і Положеннями, затвердженими МОЗ України. Головним внутрішнім правовим документом ФП й аптечного підприємства є Статут підприємства. Непрямі М.у. забезпечують ефективне використання у фармацевтичній сфері методів прямого впливу. Так, методи кібернетики використовуються для моделювання й створення інформаційних систем, автоматизованих робочих місць, комп’ютерних мереж. Методи статистики необхідні для збирання та опрацювання інформації щодо споживання ЛП, діяльності суб’єктів фармацевтичного ринку тощо. Оцінка економічної ефективності діяльності ФП базується на економіко-математичних методах аналізу. Соціологічні дослідження широко використовуються при вивченні попиту на фармацевтичну продукцію, при вивченні управлінських процесів і соціально-психологічного клімату в колективах аптек або ФП тощо.
Кабушкин Н.И. Основы менеджмента. — Минск, 2000; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.Н. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. І. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007; Основы и методы управления в фармации / Р.М. Пиняжко, Б.Л. Парновский, О.М. Гром и др. — К., 1986; Управління бізнесом: Експрес-курс для ділових людей / Авт.-уклад. Г.В. Щокін. — К., 1998.