Мідріатичні препарати (лат. mydriatica) — ЛП, що викликають розширення зіниць (мідріаз), застосовуються з метою діагностики (для дослідження дна ока, визначення істинної рефракції) в офтальмологічній практиці.
Мідріатичні препарати поділяються на М-холіноблокувальні препарати природного походження, що містять атропіну сульфат, скополаміну гідробромід (гіосцину гідробромід), гоматропіну гідробромід, платифіліну гідротартат та препарат синтетичного походження — тропікамід. Розширення зіниць можливе при застосуванні гангліоблокувальних препаратів (бензогексонію, пентаміну, димеколіну та інших), що може розглядатися як побічна дія цих препаратів. Мідріатичну дію також виявляють епінефрин, ефедрин, фенілефрин.
Механізм дії мідріатичних препаратів полягає в тому, що вони блокують М-холінорецептори кругового м’яза райдужної оболонки ока, викликають її розслаблення з подальшим разширенням зіниць. Мідріатична дія епінефрину, ефедрину та фенілефрину пов’язана зі стимулюванням α-адренорецепторів радіального м’яза райдужної оболонки ока.
Основний фармакологічний ефект М.п. — мідріатичний (розширення зіниць). Найбільш тривалу мідріатичну дію проявляє атропін, його ефект зберігається 7–10 діб. Подібна дія у гоматропіну (1–2 доби), платифіліну (5–6 год), тропікаміду (2–4 год). атропіну сульфат, скополаміну гідробромід, платифіліну гідротартрат проявляють ще й спазмолітичну дію й викликають тахікардію. Седативну дію можуть чинити скополамін та платифілін. Скополамін знижує рухову активність і може викликати амнезію. Платифілін пригнічує судиноруховий центр, знижує тонус периферичних кров’яних судин, знижує АТ, розширює судини головного мозку та коронарні судини серця.
в офтальмології М.п. використовують з метою діагностики, коли потрібно викликати мідріаз та циклоплегію, в т.ч. й при дослідженнях дна ока та визначенні рефракції. Крім того, М.п. застосовуються при іриті, іридоцикліті.
Кукес В.Г. Клиническая фармакология. — М., 1999; Видаль (практик). — М., 2002; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2002.