Мієлін (лат. myelinum) — особливий вид клітинної мембрани, що оточує відростки нервових клітин, в основному аксони, в ЦНС і периферичній нервовій системі.
За хімічним складом Мієлін — це ліпопротеїдна мембрана, що складається з біомолекулярного ліпідного шару, розташованого між мономолекулярними шарами білків, спірально закручених навколо інтернодального сегмента нервового волокна. За даними електронної мікроскопії, Мієлін складається із суцільних концентрично розташованих темних ліній, відокремлених одна від одної світлими проміжками. Подвійна мембрана клітини декілька разів спірально закручується навколо аксона. Темна лінія утворюється при злитті внутрішніх листків клітинної мембрани, а світла — зовнішніх. Внутрішні листки складаються в основному з ліпідів, а зовнішні — з білків.
Ліпіди мієліна представлені фосфоліпідами, гліколіпідами і стероїдами. Всі ці ліпіди побудовані за єдиним планом, мають гідрофобний компонент («хвіст») і гідрофільну групу («голівку»). Білки становлять до 20% сухої маси мієліна. Вони бувають двох видів: білки, розташовані на поверхні, і білки, занурені в ліпідні шари або пронизуючі мембрану наскрізь. Усього описано понад 29 білків М. Основний білок М., протеоліпідний білок, мієлінасоційований глікопротеїн становлять до 80% маси білка. Вони виконують структурну, стабілізувальну, транспортну функції, володіють вираженими імуногенними й енцефалогенними властивостями. Одна з біохімічних характеристик, що відрізняє Мієлін від інших біологічних мембран, — високе співвідношення ліпіди/білок. Білки становлять 25–30% маси сухої речовини мієлінової оболонки. На частку ліпідів припадає близько 70–75% сухої маси білої речовини ЦНС, у мієліна спинного мозку співвідношення ліпіди/білки вище від загальної кількості ліпідів. На частку холестеролу відводиться близько 28%; на фосфоліпіди — 43% і 29% становлять галактоліпіди. Відомо, що ліпіди впливають на конформаційні характеристики білків, що входять до складу мембрани М.; останні, у свою чергу, впливають на властивості ліпідів. Мієлін ЦНС і периферичної нервової системи відрізняються за своїм хімічним складом. У периферичній нервовій системі М. синтезується шваннівськими клітинами, причому декілька клітин синтезують Мієлін для одного аксона. Одна шваннівська клітина утворює мієлін тільки для одного сегмента між безмієліновими ділянками. М. периферичної нервової системи помітно товстіший, ніж в ЦНС. Такий мієлін мають всі периферичні та черепні нерви. Мієлін ЦНС містять лише короткі проксимальні сегменти черепних нервів і спинномозкових корінців. Зоровий і нюховий нерви містять переважно центральний М. У ЦНС мієліна синтезується олігодендроцитами, причому одна клітина бере участь в мієлінізації декількох волокон.
Основні функції мієліна: живлення аксона, ізоляція та прискорення проведення нервового імпульсу, а також опорна і бар’єрна функції. Захворювання, одним з основних проявів якого є руйнування мієліна, належать до групи демієлінізуючих захворювань (див. Демієлінізуючі захворювання).
Beniac D.R., Wood D.D., Palaniyar N. // J Struct Biol. — 2000. — № 129 (1); Facci P., Cavatorta P., Cristofolini L. // Biophys J. — 2000. — № 78 (3); Holton T., Ioerger T.R., Christopher J.A. // Acta Crystallogr. D Biol. Crystallogr. — 2000. — № 56 (Pt 6).