МІКОЛОГІЯ (грец. mykёs — гриб + logos — слово) наука, яка вивчає гриби: їх морфологію, фізіологію, генетику, екологію та захворювання, що викликані грибами (мікози). Розподіляють мікози рослин, тварин та людини. Фітопатогенні гриби зумовлюють велику кількість мікозів ЛР, що призводить до зміни фармакологічних властивостей лікарської сировини. У медичній М. виділяють такі групи мікозів: мікотоксикози — грибкові інтоксикації, які викликаються мікотоксинами — вторинними метаболітами грибів з роду аспергіл, фузаріум та інших, що потрапляють в організм із харчовими продуктами; дерматомікози — ураження шкіри та її придатків (епідермофітія, мікроспорія, трихофітія, споротрихоз); глибокі або системні мікози, які відрізняються тяжким перебігом (бластомікоз, криптококоз, кокцидіомікоз, гістоплазмоз); опортуністичні або вторинні мікози, які виникають як ускладнення при антибіотико- і гормонотерапії, імуносупресії, ВІЛ, лейкозах, діабеті тощо (кандидози, аспергільози, пеніциліози). Для діагностики мікозів та досліджень грибів застосовують мікроскопічний, культуральний, алергічний, серологічний, біологічний та гістологічний методи. Морфологію вивчають у нативних або фіксованих препаратах, пофарбованих за Грамом, Цилем — Нільсеном, Романовським — Гімзою. Культури виділяють на поживних середовищах Сабуро, пивному суслі-агарі, кров’яному агарі та ін. ГЗТ виявляють за допомогою шкірно-алергічних проб. Із серологічних реакцій застосовують РСК, РПГА, РП та ін.
Словник з мікробіології, вірусології, імунології та інфекційних захворювань / За ред. проф. Г.К. Палія — Вінниця, 1995; Тимченко А.Д. Краткий медико-биологический словарь. — К., 1988.