Міорелаксанти, курареподібні препарати (грец. my[os] — м’язи + лат. relaxare — розслабляти, зм’якшувати; син.: м’язові релаксанти) — ЛП, що змнижують тонус скелетних м’язів, скорочуючи рухову активність до повної нерухомості.
За механізмом дії Міорелаксанти поділяються на дві групи: антидеполяризуючого типу дії (пахікураре): тубокурарину хлорид, анатруксоній, піпекуронію бромід, меліктин; деполяризуючого типу дії (лептокураре): суксаметоній. Міорелаксанти антидеполяризуючого типу дії зв’язуються з Н-холінорецепторами нервово-м’язових синапсів, перешкоджають взаємодії з ними ацетилхоліну, виключаючи можливість деполяризації кінцевої пластинки і збудження м’язового волокна. Міорелаксанти деполяризуючого типу дії викликають м’язове розслаблення за рахунок зв’язування з Н-холінорецепторами кінцевої пластинки з подальшою їх активацією, що супроводжується розвитком стійкої деполяризації й порушенням проведення збудження із соматичного нерва на поперечносмугастий м’яз. Незалежно від механізму дії під впливом М. відмічають розслаблення поперечносмугастих м’язів, що відбувається у певній послідовності. Спочатку виключаються дрібні м’язи пальців рук, ніг, вух, очей; потім — м’язи кінцівок, голови, шиї, тулуба; в останню чергу — міжреберні м’язи, діафрагма, що супроводжується зупинкою дихання. Свідомість при цьому не порушується. Відновлення тонусу м’язів відбувається у зворотному порядку.
Міорелаксанти антидеполяризуючого типу дії застосовують для розслаблення м’язів при оперативних втручаннях різного типу в комбінації із загальним знеболюванням (азоту закисом, фторотаном, етером, неінгаляційними наркозними препаратами) на фоні ендотрахеальної інтубації хворого. Меліктин застосовується для зниження м’язового тонусу при екстрапірамідних розладах різного генезу (хвороба та синдром Паркінсона, постенцефалітичний паркінсонізм, хвороба Літля, спінальний арахноїдит, арахноенцефаліт) та інших розладах, що супроводжуються руховими порушеннями і підвищенням м’язового тонусу. Міорелаксанти деполяризуючого типу застосовують перед маніпуляціями, коли необхідно викликати короткочасне розслаблення смугастих м’язів: у травматології для репозиції кісткових уламків, вправлення вивихів; при інтубації трахеї, бронхо- і езофагоскопії, цистоскопії та ін.
Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии / Л.В. Деримедведь, И.М. Перцев, Е.В. Шуванова и др.; Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 2002; Машковский М.Д. Лекарственные средства. — М., 2004.