МОДЕРНІЗАЦІЯ (франц. modernization < moderne — новітній, сучасний) — підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих ділянок фармацевтичного виробництва шляхом освоєння нової техніки, технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним; усунення вузьких місць; упровадження нових засобів, спрямованих на забезпечення приросту обсягів виробництва ЛП, поліпшення їх якості, підвищення продуктивності праці та інших техніко-економічних показників діяльності ФП. М. спрямована на оновлення виробничого апарату шляхом перманентної заміни старої виробничої техніки і технології на нову, більш прогресивну, і цей процес не супроводжується перебудовою будинків, споруд і розширенням виробничих площ. М. є більш ефективною порівняно з новим будівництвом і характеризується більш прогресивною структурою капітальних вкладень. При цьому оновлюється активна частка основних фондів без суттєвих витрат на будівництво будинків і споруд. Як свідчить практика, середній термін окупності інвестицій (див. Інвестиції) за умов М. становить у фармацевтичному виробництві 3,5 року, що нижче за умови нового будівництва (4,8 року) та реконструкції (4 роки). Крім зменшення капітальних вкладень і тривалості освоєння, реконструкція й М. діючих ФП дозволяють використовувати кваліфікований кадровий потенціал і накопичений досвід роботи щодо певних видів фармацевтичного виробництва. Високий рівень зношеності основних фондів на ФП, застаріла певною мірою технічна база і необхідність у короткий термін переходу до вимог GMP зумовлюють великі витрати на М. обладнання. Сьогодні на підприємствах фармацевтичної промисловості здійснюється М. діючих виробництв, створення нових, підвищується їх техніко-технологічний рівень, проте динаміка цих процесів та коефіцієнти оновлення основних фондів є недостатніми. Причиною невисоких темпів оновлення виробничої бази вітчизняних ФП є відсутність в Україні власного виробництва багатьох видів технологічного обладнання, напр. для виготовлення твердих і м’яких желатинових капсул, мікрокапсул, трансдермальних систем та багатьох ін. Вартість нового імпортного обладнання достатньо висока, а можливість його придбання в умовах обмеженості необхідних фінансових ресурсів у більшості вітчизняних підприємств є досить проблематичною.
Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармац. виробництва: проблеми фінансового забезпечення. — Х., 2002; Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств. — Х., 2001.