ПРЕКАРІАТ (англ. precarious, лат. precarium — нестійкий, нестабільний, негарантований) — прошарок працездатного населення, якому нав’язано ненадійну, нестійку, непостійну трудову зайнятість. Для П. є характерним низький рівень заробітної плати, відсутність будь-яких професійних перспектив та можливості кар’єрного зростання. Їхня зайнятість носить або неповний, або тимчасовий характер. Трудова діяльність П. передбачає роботу за тимчасовим трудовим договором або без його укладення.
Поширення П. призводить до стрімкого зниження рівня безпеки та гігієни праці через недотримання базових правил з охорони праці та понаднормової експлуатації працівників, зниження рівня їхньої соціальної захищеності (гарантій заробітної плати, ефективної діяльності профспілок, права на відпочинок та на відпустку, різних допомог тощо). Для П. характерне зниження мотиваційної складової у ставленні до безпеки на робочому місці.
«Неповноцінні» трудові відносини прирікають П. на фінансову залежність від держави, поза якою унеможливлюється забезпечення гідного прожиткового мінімуму. Отримуючи соціальну допомогу, представники П. формально не належать до категорії безробітних. На сьогодні в деяких країнах світу атипова зайнятість становить понад ⅔ загальної кількості нових робочих місць. Про поширеність цього соціального феномена свідчить і той факт, що до числа соціально пригнічених груп нарівні з андеркласом та NEET (Not in education, Employment nor training — індивіди без освіти, роботи і трудових навичок) відносять і П.
Соціальний склад П. є неоднаковим. До категорії населення, які підпадають під термін «прекаріат», належать: найбільш уразливі категорії населення (зайняті низькокваліфікованою працею, сезонні працівники та нелегальні трудові мігранти; жінки, молодь і студенти); андерклас та NEET; категорії населення, які мають досить великий попит на свої професії — представники креативних професій (спеціалісти у галузі інформаційних технологій, програмісти тощо).
Базові критерії для визначення П.: 1. Ринкові (безробіття, вимушена неповна зайнятість, сезонна робота). 2. Правові (неофіційна зайнятість, невизначений правовий статус людини в країні). 3. Соціально-трудові (нестабільність роботи, гнучкість форм зайнятості, тяжкість і небезпечність праці). 4. Соціально-психологічні (відсутність впевненості у збереженні роботи, соціальне відторгнення, невпевненість у завтрашньому дні). 5. Економічні (низький рівень доходів тощо).
Кастель Р. Метаморфозы социального вопроса. Хроника наемного труда / Пер. с фр., общ. ред. пер. Н.А. Шматко. − СПб.: Алетейя, 2009; Толочко В.М., Зарічкова М.В., Артюх Т.А. Соціальна вразливість спеціалістів фармації України як результат прекарізації // Укр. вісн. психоневрології. − 2014. — Т. 22, вип. 2, додаток; Herrmann P., Bobkov V., Csoba J. (Еds.). Labour Market and Precarity of Employment: Theoretical Reflections and Empirical Data from Hungary and Russia. Bremen: Wiener Verlag fuer Sozialforschung, 2014; Herrmann P. Precarity — More than a Challenge of Social Security Or: Cynicism of EU’s Concept of Economic Freedom. Bremen, 2011; Standing G. The Precariat — The new dangerous class // Policy network, 24 May 2011. URL: www.policy-network.net.