ФАРМАЦЕВТИЧНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (лат. encyclopaedia pharmacéutica) — науково-довідкове видання, що містить інформацію про наукову та практичну діяльність фармацевтичної галузі, яка об’єднує усі складові (освітнього, наукового, виробничого та соціально-правового характеру), тісно пов’язані з ліками, а саме: дослідження фармацевтичного ринку; пошук та обробка вихідної сировини (фармацевтичних субстанцій, ЛРС, допоміжних речовин), що використовується у виробництві ліків; маркетингові дослідження щодо потреби у певних фармацевтичних препаратах, їх створення (фармацевтична розробка), всебічне вивчення властивостей (специфічної дії та безпеки); розробка відповідної нормативно-технічної бази (стандартизація, реєстрація, виробництво, контроль якості, умови зберігання, постачання, реалізація) та оптимальне застосування ліків з урахуванням загальних вимог належних виробничих практик та фармаконагляду. Слід також враховувати численні чинники, що можуть впливати на зміну якості фармацевтичної продукції протягом усього терміну її життя (від виробництва до використання), напр., виробничого устаткування, технологій, паковальних матеріалів, умов зберігання і доставки продукції тощо.
До фахівців, робота яких пов’язана з ліками, враховуючи їх вплив на стан здоров’я людини, держава висуває суворі вимоги. Сьогодні фармацевт не тільки надає консультацію щодо раціонального використання ЛЗ, він разом із лікарем і пацієнтом бере участь у лікуванні.
Крім всебічних знань про фармацевтичні препарати, фармацевти мають бути обізнані з інформацією про дієтичні добавки до їжі, основні види лікувального харчування, дієти при різних захворюваннях, а також про косметично-парфумерні засоби, лікувальні води, вироби медичного призначення, включаючи індивідуальні діагностичні прилади, предмети для догляду за хворими, санітарно-гігієнічні вироби та багато іншого, що пов’язано з лікуванням хвороб та підтриманням здоров’я пацієнтів.
Слід також зазначити, що діяльність провізорів пов’язана зі створенням, виробництвом та обігом ліків і передбачає співпрацю зі спеціалістами інших професій: фармакологами, біохіміками, фізіологами, мікробіологами, лікарями різного фаху, економістами, менеджерами, дизайнерами та іншими фахівцями, які, виконуючи свої обов’язки, мають добре розуміти загальні цілі проекту, над яким вони працюють, правильно використовувати наукову, фармацевтичну і медичну термінологію, трактувати законодавчі й нормативні документи, уникати непорозумінь при складанні наукових звітів тощо.
Тобто головним завданням Ф.е. є формування та концентрування поглядів фахівців на фармацію як науку, забезпечення знань і умінь для практичної діяльності, вжиття заходів при вирішенні соціальних завдань, пов’язаних із ліками. Проте інформація, процедури та вимоги стосовно ліків та правильного їх застосування часто розпорошені у різних джерелах: навчальних посібниках, настановах, рекомендаціях, урядових наказах тощо, що унеможливлює їх використання у напруженій і терміновій роботі фармацевта. Для того щоб ця інформація (передусім уся фармацевтична термінологія) стала важливим і переконливим регулятором на фармацевтичному ринку (у роботі фармацевта), вона потребує подальшої стандартизації, уніфікації та гармонізації. Це також невід’ємне і важливе завдання певних статей Ф.е., авторами яких є визнані науковці, талановиті організатори та ініціативні працівники промисловості, авторитетні громадські діячі фармацевтичної галузі.
Щодо історії видань енциклопедичного характеру слід зазначити, що вони відомі зі стародавніх часів. Термін «енциклопедія» вперше зафіксовано у 1620 р. й означає «навчання за всім колом знань». Перші примітивні енциклопедичні словники у Росії з’явилися у ХІІІ ст. і мали назву «Словарі незрозумілих слів». Із XVI ст. словники починають складатися за алфавітом і називаються «азбуковниками». Слід згадати перший «словарь», який видав український лексикограф Памво Беринда: «Лексикон славеноросский…» (1627) й «Далев словарь», який в повному обсязі побачив світ у 1866 р., витримав 5 офіційних, низку репринтних видань і мав великий резонанс. Академія наук присудила Володимиру Івановичу Далю Ломоносівську премію, Географічне товариство — Костянтинівську золоту медаль, а через 2 роки В. Даль став почесним членом Академії наук. Цей неоціненний труд луганського козака, який створювався понад 20 років і за обсягом роботи був до снаги цілому колективу академії, отримав високу оцінку громадськості. У зв’язку з 200-річчям від дня народження В.І. Даля — визнаного ученого, інженера і медика, 2001 рік був проголошений ЮНЕСКО роком Володимира Даля, а Східноукраїнському національному університету було присвоєно його ім’я. У місті Луганську був відкритий музей В.І. Даля та споруджений величний пам’ятник.
Пізніше була видана серія досконаліших словників енциклопедичного формату. Однак і дотепер першою енциклопедією, що сприяла розвитку енциклопедичних видань, вважають «Енциклопедію, або толковий словар», виданий у Франції у 1751 р. (див. Енциклопедія).
У 1920-х роках у колишньому СРСР розпочинається видавництво галузевих енциклопедій (сільськогосподарської (1925), торгової (1924), педагогічної (1927), а з 1926 р. — «Большой советской энциклопедии». Серед важливих енциклопедичних видань, особливо за тематикою, слід також зазначити технічну енциклопедію (1927), «Большую медицинскую энциклопедию» (1928), галузеві енциклопедії: педагогічну (1964), хімічну (1961), ветеринарну (1968), «Большую медицинскую энциклопедию» (2-ге (1956) та 3-тє (1974) вид.), «Малую медицинскую энциклопедию» (1965), низку республіканських енциклопедій, зокрема універсальну «Українську радянську енциклопедію» (1959), «Радянську енциклопедію України» (1969), «Історію міст і сіл УРСР» (1967) та ін. Зростає також інтенсивність видання енциклопедій в інших країнах.
Питання необхідності видання галузевої «Фармацевтичної енциклопедії» порушувалося неодноразово науковцями Харкова, Москви, П’ятигорська. Видання Ф.е. планувалось у 1929 р., однак термін неодноразово переносився. У 1980 р. розпочалася підготовча робота до видання Ф.е. під керівництвом директора Всесоюзного науково-дослідного інституту фармації, члена-кореспондента АМН СРСР, професора А.І. Тенцової та професора К.Й. Панченко, однак одразу й закінчилася. Хоча відчувалася велика потреба в енциклопедичній літературі, де була б сконцентрована інформація з усіх питань, конче потрібних фармацевту у відповідальній, напруженій роботі, пов’язаній із терміновим відпуском ліків хворій людині.
Перше видання Ф.е. було підготовлено фахівцями фармацевтичної галузі лише у 2005 р. Перша офіційна думка про наміри видати Ф.е. пролунала у виступі ректора НФаУ В.П. Черних на одній із республіканських конференцій аптечних працівників, де він назвав і моє прізвище як відповідального виконавця. Питання про необхідність видання Ф.е. отримало підтримку присутніх у залі й було одним зі складових у промовах наступних промовців, включаючи і керівника Головного аптечного управління МОЗ України Д.С. Волоха. Це був перший і вдалий пробний камінь, а через деякий час розпочалася копітка підготовча робота: визначені основні напрямки фармацевтичної діяльності, за якими слід подавати статті та в якому обсязі, був сформований авторський колектив, склад редакційної ради та поставлено безліч інших організаційних питань, спрямованих на максимальне залучення до роботи науковців та представників фармацевтичної галузі. Немає сумніву, що здійснення такого великого і відповідального проекту, як перше видання Ф.е., залежало від багатьох чинників і передусім від здібностей організаторів, підтримки керівництва та всього колективу, фармацевтичної громадськості та МОЗ України.
Перше видання Ф.е. було присвячено VI Національному з’їзду фармацевтів України (2003), містило близько 3000 статей, які розкривали зміст фармацевтичної діяльності та значущість складових галузі: створення, виробництва, вивчення специфічної дії та безпеки, контролю якості та реалізації фармацевтичних препаратів і виробів медичного призначення, а також організаційних питань (оптимізації кадрових, матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів та підготовки кадрів). За цю роботу колектив НФаУ був нагороджений дипломом «За видавничу діяльність — випуск «Фармацевтичної енциклопедії».
Друге видання Ф.е. було присвячене VІI Національному з’їзду фармацевтів України (2010). Зміст видання помітно оновлюється та збагачується за рахунок нових статей, в яких описуються активні субстанції та допоміжні речовини, що широко використовуються у виробництві фармацевтичних препаратів, а головним чином — за рахунок персональних статей про науковців, які зробили вагомий внесок у розбудову певних складових фармацевтичної галузі.
До VІІI Національного з’їзду фармацевтів України (2016) було підготовлено третє видання Ф.е., в якому розміщено понад 5000 статей, більше 1000 з них нові, що суттєво збагатило зміст енциклопедії стосовно організаційно-економічних, технологічних питань, новітніх методів визначення якості, ефективності, безпеки, сертифікації, стандартизації ліків та їх реалізації, а також розширило зміст статей із соціальної фармації, фармацевтичного менеджменту, маркетингу, генетики, лабораторної діагностики та інших напрямків, багато з яких уводиться в енциклопедичний обіг уперше.
Із кожним новим виданням Ф.е. збільшувалися її обсяг та перелік авторського колективу (наразі він становить понад 660 авторів), збагачувався її зміст. У цьому, звичайно, заслуга всього авторського колективу та керівників редакційної ради, а в кінцевому результаті майбутнє Ф.е. значною мірою визначається кількістю та заінтересованістю читача. Отже, слід зробити все, що залежить від авторського колективу, щоб інтерес та увага до бренда фармацевтичної галузі весь час зростали.
На завершення слід підкреслити, що три видання Ф.е. побачили світ завдяки надзвичайно копіткій праці співробітників видавництва «МОРІОН» на чолі з його талановитим керівником Ігорем Володимировичем Крячком та енергійним відповідальним менеджером проекту Пилипом Гелійовичем Снєгірьовим, які упродовж багатьох років плідно співпрацюють із колективом НФаУ. Натепер активно готується четверте видання Ф.е.
Большая советская энциклопедия: в 30 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. — Изд. 3-е. — М.: Советская энциклопедия, 1969; Даль В.И. Толковый словарь русского языка. Современная версия. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2002.