МОНОЕТАНОЛАМІН, Monoethanolamine (USPNF), Ethanolamine (BP), 2-Aminoethanol (CAS № 141-43-5); син.: β-Aminoethyl alcohol; colamine; ethylolamine; β-hydroxy-ethylamine; 2-hydroxyethylamine. М. — прозора, безбарвна або світло-жовта, помірно в’язка рідина з м’яким, аміачним запахом.
C2H7NO Мол. м. 61,08
М. одержують аммонолізом окису етилену. Отриману в результаті реакції суміш моноетаноламіну, диетаноламіну й триетаноламіну розділяють з метою одержання чистих речовин. М. також одержують унаслідок реакції нітрометану з формальдегідом.
М. має такі властивості: кислотність/лужність 12,1 для 0,1 н. водних розчинів; Ткип — 170,8 °C; критична температура — 341 °C; щільність 1,0117 г/cм3 при 25 °C, 0,9998 г/cм3 при 40 °C, 0,9844 г/cм3 при 60 °C; константа дисоціації pKа — 9,4 при 25 °C; Тзайм (відкрита чашка) — 93 °C; Тпл 10,3 °C; поверхневий натяг — 48,8 мН/м при 20 °C; щільність пари (відносна) 2,1 (повітря=1); тиск водної пари — 53,3 Па (0,4 мм рт. ст.) при 20 °C; в’язкість (динамічна) 18,95 мПа/с (18,95 cПа) при 25 °C, 5,03 мПа/с (5,03 cПа) при 60 °C; дуже гігроскопічний; змішується при 20 °C з ацетоном, хлороформом, етиловим спиртом (95%), гліцерином, метанолом, водою; розчинний при 20°C у бензолі (1:72), диетиловому ефірі (1:48).
М. використовують у фармацевтичних складах насамперед як буфер і для приготування емульсій. Також використовують як розчинник для жирів і масел і як стабілізатор в ін’єкційному декстрозному розчині натрію фенітоіну. М. також використовується для виробництва безлічі солей терапевтичної дії. Напр. сіль М. із вітаміном С застосовується для в/м ін’єкції, у той час як солі салицилат і андеценоат моноетаноламіну використовуються відповідно для лікування ревматизму і як протигрибковий препарат. Широке використання має М. при виробництві ін’єкційного розчину олеата етаноламіну, який застосовують як склеротичний препарати. Водні розчини М. можуть стерилізуватися автоклавуванням.
М. дуже гігроскопічний і нестабільний під дією світла. При тривалому зберіганні М. у великих кількостях, рекомендують використовувати ємності із нержавіючої сталі. Мідь, мідні сплави, цинк і гальванізоване залізо роз’їдаються амінами й не повинні використовуватися у виробництві тари для зберігання. Етаноламіни абсорбують вологу й двоокис вуглецю з повітря; вони також реагують із двоокисом вуглецю. Цього можна уникнути, укупорюючи М. у струмені інертного газу. Невеликі кількості М. необхідно зберігати у герметично закритій тарі, захищеній від світла у прохолодному сухому місті.
Crony B., Wood L.J., Willett I.R. et al. The management of acutely bleeding varices bv injection sclerotherapv // Med. J. Aust. — 1986. — № 145; Kubis A., Jadach W., Malecka K. Studies on the release of solubilized drugs from ointment bases // Pharmazic. — 1984. — № 39.