МОХОРТ Микола Антонович (06.02.1937, с. Миньківка Житомирської обл.) — доктор медичних наук (1972), професор (1982), завідувач відділу фармакології серцево-судинних засобів ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України (з 1976).
Закінчив Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця (1960).
Працював: педіатр районної лікарні м. Київ (1960); аспірант кафедри педіатрії Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1963); лаборант, молодший науковий співробітник (1966), старший науковий співробітник (1972), завідувач лабораторії, потім відділу (з 1976) ДУ «Інститут фармакології та токсикології» НАМН України.
Напрями наукових досліджень: вивчення патогенетичних механізмів дії речовин загальноотруйної, ноцицептивної та антихолінестеразної дії, вивчення механізмів дії, залежностей структура — дія в ряді протизапальних, вітамінних ЛП, антагоністів кальцію — похідних 1,4-дигідропіридину, а також пошук шляхів зниження токсичності та оптимізації застосування ЛП у клінічній практиці.
Наукові здобутки: під його керівництвом та за безпосередньою участю розроблені критерії оцінки тяжкості уражень речовинами загальноотруйного та ноцицептивного типу дії. Вперше показана роль гістамінергічної та серотонінергічної систем організму в прояві токсичних ефектів речовин ноцицептивної та антихолінестеразної дії. Обґрунтовано теорію рецепторного типу дії ноцицептивних ксенобіотиків на чутливі ноцицептори; створено та впроваджено у практику антидоти: Антиціан, Фіцилін, Алоксим та рекомендації щодо їх використання при ураженнях антихолінестеразними речовинами блокаторів Н1-гістамінових рецепторів. Створені, вивчені та впроваджені у практику охорони здоров’я ЛП: мефенамінова кислота, мазь Мефенат, Піримідант, Антраль, Есмін та інші, обґрунтовані шляхи зниження токсичності та оптимізації застосування ЛП шляхом синтезу координаційних сполук та «посадкою» їх на цеоліти. Автор понад 280 наукових праць, у т.ч. 7 монографій, понад 20 методичних рекомендацій та багатьох інструкцій з клінічного та доклінічного вивчення й медичного застосування ЛП та антидотів; співавтор упроваджених у практику охорони здоров’я 8 нових ЛП та 3 антидотів, а також різних типів спецзасобів та спецвиробів. Має понад 70 авторських свідоцтв та патентів, у т.ч. 10 зарубіжних. Підготував 7 докторів та 28 кандидатів наук.
Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, орденом Трудового Червоного Прапора.
Основні праці: Нестероидные противовоспалительные средства: Монография. — К., 1975 (співавт.); Фармакотерапия заболеваний слизистой оболочки полости рта и ткани пародонта: Монография. — К., 1991 (співавт.); Фармакологическое воздействие на чувствительные нервные окончания: Монография. — К., 1991 (співавт.); Теория и практика местного лечения гнойных ран: Монография. — К., 1995 (співавт.); Фармакодинамика и пути поиска кардиотонических лекарственных средств: Монография. — К., 1999 (співавт.) Максютина Н.П., Мойбенко А.А., Мохорт Н.А. и др. Биофлавоноиды как органопротекторы. Кверцетин. Корвитин. Квертин. — К.: Наукова думка. — 2012. — 273 с. (співавт.).