Цмин пісковий — (від грец. helios — сонце та chrysos — золото, лат. arenarius, a, um — пісковий) — багаторічна трав’яниста рослина з біло-войлочним опушенням родини айстрових (складноцвітих) — Asteraceae (Compositae); рос. назви: бессмертник песчаный, цмин песчаный. Рід цмин налічує близько 500 видів у теплій і помірній зонах Європи, Азії, у Південній Африці та Австралії; у країнах СНД — більше 15 видів, в Україні — 5.
Стебла прямостоячі чи висхідні, 15–20 см завв., при суцвіттях — гіллясті. Листки почергові, цільні, цілокраї: нижні — видовжено-обернено-яйцеподібні, поступово звужуються в черешок, середні та верхні — сидячі, ланцетні. Квітки дрібні, зібрані в кулясті кошики, які утворюють у свою чергу густий щиток. Крайні квітки жіночі, трубчасті, нитковидні. Серединні — двостатеві, трубчасті, з п’ятизубчастим віночком. Обгортки кошиків черепичасті, їх листочки лимонно-жовтого, рідше — жовтогарячого кольору. Плід — сім’янка. Цвіте з червня по вересень. Цмин пісковий поширений у степових районах Європейської частини СНД, Передкавказзі, Середній Азії, Південному Сибіру. На заході простягається в лісостеп і лісову зону. Росте на всій території України в соснових лісах, на пісках.
Офіцинальною сировиною є квітки цмину піскового — Flores Helichrysi, які не повністю розпустилися, із залишком стебла не більше 1 см. Сушать у тіні, не допускаючи знебарвлення. Флавоноїди суцвіть представлені флаваноном нарингеніном і його глікозидами: саліпурпозидом, ізосаліпурпозидом і геліхризином. Серед флавонів переважає апігенін і його 5-глікозиди; флавонольна група складається з похідних кемпферолу. У суцвіттях міститься ряд похідних фталевого ангідриду: 5,7- діоксифталід, 5- метокси- 7- оксифталід і 5- метокси- 7- глюкозидфталід.
Нарингенін — R=H
Саліпурпозид — R=Glu
Фталевий ангідрид
У сировині виявлені дубильні речовини, етерна олія (0,04%), скополетин, β- ситостерин, смоли, органічні кислоти, слизи, гіркоти, каротиноїди, макро- і мікроелементи: К, Са, Fe, Mn.
Препарати цмину піскового використовують при хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних протоків, він посилює секрецію шлунка і підшлункової залози. Використовують настій, екстракт цмину, збори, препарат Фламін при холециститі, холангіті, гепатиті. У лікувальних цілях також використовують Цмин італійський — H. іtalicum (Roth) G. Don f. На відміну від цмину піскового, він має більш високі стебла, вузьке листя із загнутими донизу краями, світліші квітки та листочки обгортки, а також сильніший аромат. Цмин італійський походить із Середземномор’я. Сировиною є квітки Ц. італійського — Flores Helichrysi іtalicі. Вони містять флавоноїди, зокрема кемпферол; фенолкарбонові кислоти: хлорогенову, 1,3-дикофеїлхінну; кумарини; фталіди; етерну олію. Застосовують так само, як Цмин пісковий.
Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Семейство Asteraceae (Compositae). — СПб, 1993; Translation of the German edition «Drogenanalyse». — Berlin. — Heidelberg, 1983.