ВАЗЕЛІН, Petrolatum (USP), Vaselinum flavum (Ph Eur), Yellow soft paraffin (BP), Yellow petrolatum (JP) — очищена суміш напівтвердих, твердих і рідких вуглеводнів, що мають загальну формулу СnH2n+2. Суміш вуглеводнів складається головним чином із розгалужених і нерозгалужених ланцюгів, у ній можуть бути наявні деякі циклічні алкани та ароматичні молекули з боковими ланцюгами парафіну. Згідно з даними Європейської Фармакопеї (ЄФ) 2005 і Фармакопеї (Ф) США 28 В. може містити певний стабілізатор (антиоксидант, напр., бутил гідрокситолуол, бутил гідроксіанізол або α-токоферол), який зазначається при маркуванні. У фармацію введений у 1876 р.
В. одержують при переробленні нафти із напівтвердого залишку, після парової або вакуумної перегонки. Очищення В. здійснюють методом гідрогенізації під високим тиском або обробленням сульфатною кислотою після фільтрації через адсорбенти. До готового продукту може додаватися певний антиоксидант.
В. — однорідна мазеподібна маса, що тягнеться нитками, без запаху, білого або жовтого кольору, трохи флуоресціює при денному світлі. Білий В. за складом і властивостями відповідає жовтому В., лише повніше звільнений від барвних речовин (методом вибілення). В., нанесений на скляну пластинку, утворює рівну плівку, яка не сповзає і не розтріскується. Точка каплеутворення — 40–60 °С (ЄФ), Tпл — 38–60 °С, щільність при 60 °С — 0,815–0,880 (Ф США), показник заломлення = 1,460–1,474; практично нерозчинний в ацетоні, етанолі, гарячому і холодному 95% етанолі, гліцерині та воді; розчинний у бензині, хлороформі, ефірі, гексані та у більшості летких і нелетких олій. Динамічна в’язкість не нижче 2,5 при 60 °С (за Енглером); реологічні властивості визначаються співвідношенням нерозгалужених ланцюгів до розгалужених і циклічних компонентів суміші. В. містить відносно велику кількість розгалужених і циклічних вуглеводнів порівняно з парафіном, що робить його ідеальною мазевою основою.
В. омилюється розчинами лугів, не змінюється при дії концентрованих кислот, не окиснюється і не гіркне на повітрі. Змішується у всіх співвідношеннях із жирними оліями (крім рицинової) та жирами. При розтопленні утворює однорідну прозору, слабко флуоресціюючу рідину. В. є стабільним продуктом завдяки нереактивній природі його компонентів; проблеми зі стабільністю виникають через наявність домішок, які окиснюються при проходженні світла, що й зумовлює утворення небажаного запаху. Ступінь окиснення В. варіює зі ступенем його чистоти та наявності або відсутності стабілізатора-антиоксиданта. Тому його не рекомендують дуже нагрівати (не >70 °С, до досягнення плинності). В. практично не реагує з доданими до нього діючими речовинами.
В. використовується як мазева основа та пом’якшувальна речовина, яка погано абсорбується шкірою; у пом’якшувальних кремах для місцевого застосування використовують у концентрації 10–30%, в емульсіях — 4–25%, мазях — до 100%. Входить до складу неприлипаючих марлевих лікувальних пов’язок, які містять АФІ. Широко застосовують у виробництві косметики та деяких харчових продуктів.
Жогло Ф., Возняк В., Попович В. та ін. Допоміжні речовини та їх застосування в технології лікарських форм: Довідковий посібник. — Львів, 1996; Сарафанова Л.А. Пищевые добавки: Энциклопедия. — СПб., 2004; Rowe P.C., Sheskey P.J., Owen S.C. Handbook of Pharmaceutical Excipients. — London–Chicago, 2006.