ВАЛЮТА (італ. valuta — ціна, вартість; лат. valere — коштувати) — грошова одиниця, яка застосовується для виміру величини вартості товару в міжнародних розрахунках. Поняття В. означає: грошова одиниця країни (національна В.). Напр., українська гривня, американський долар, російський рубль; грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і застосовувані в міжнародних розрахунках (іноземна валюта); міжнародна розрахункова одиниця і платіжний засіб (СДР, ЕКЮ, євро); тип грошової системи (золота, срібна, паперова В.). З моменту зародження типи грошових систем еволюціонували від біметалевих до золотовалютних, золотодевізних. У сучасних міжнародних відносинах провідне місце займають кредитно-паперові, електронні гроші.
Залежно від приналежності говорять про: національну В. — законний засіб, що емітується відповідною державою (долар, гривня в країні походження); іноземну В. — платіжні засоби інших країн, що законно чи незаконно використовуються на території даної країни (долари в Україні, російські рублі в Білорусі). Залежно від позиції на валютному ринку виокремлюють: резервну В. — В., у якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття негативного сальдо платіжного балансу (долари, євро); вільно використовувану В. — В., що широко використовується для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно циркулює на головних валютних ринках; тверду В. — В., що характеризується стабільним, передбачуваним валютним курсом, рух якого підпорядковується фундаментальним макроекономічним закономірностям. Залежно від ступеня втручання держави в процес валютного обміну виділяють: конвертовану В. — В., яка без обмежень уряду обмінюється на інші валюти; частково конвертовану В. — В., при обміні якої зберігаються певні обмеження (регулювання вивозу капіталів, золота, грошових знаків, приватних переказів за кордон; заборона на вільний обмін, обов’язковий обмін валютного виторгу за офіційним курсом; контроль за поточними валютними операціями та операціями нерезидентів). За типами міжнародних операцій виокремлюють В., конвертовану за поточними і за капітальними операціями; неконвертовану В. — В., за якою зберігаються обмеження за всіма операціями як резидентів, так і нерезидентів. У міжнародних договорах виокремлюють: В. платежу — В., в якій обумовлена оплата товару чи погашення кредиту за зовнішньоторговельною згодою; В. угоди — В., в якій виражена ціна товару чи сума наданого кредиту.
Валютні відносини — сукупність грошових відносин, що опосередковують платіжно-розрахункові операції між суб’єктами світового господарства. Валютні відносини — специфічний елемент економічних відносин. Методологічною основою їх вивчення є ідеї про: 1. Цільову раціональність економічної поведінки. Економічні суб’єкти прагнуть до максимізації своєї вигоди й мінімізації витрат у межах поставленої мети. 2. Вони прагнуть до максимізації граничної користі доступних благ. 3. Відповідно, відносини на валютних ринках аналізуються на основі теорії співвідношення ринкового попиту та пропозиції. 4. Характер поведінки суб’єктів визначається ступенем розвиненості конкурентних відносин на валютному ринку.
Формою організації валютних відносин є світова валютна система (СВС). СВС — сукупність способів, інструментів і органів, що забезпечують грошові розрахунки у рамках світового господарства. Елементами СВС є грошові системи окремих держав, колективні валютні одиниці (євро, спеціальні права запозичення (СДР), система співвіднесення валют (валютні курси), валютні ринки, міждержавні органи, що регулюють валютно-фінансові відносини. Розвиток сучасної СВС має системний характер. Її становлення відбувалося в кілька етапів. 1. Система золотого стандарту, 1823 (1880)–1914, 1925–1931 рр. 2. Система золотодевізного стандарту, 1944 р. (м. Бреттон-Вудс, США). 3. Уведення в дію Ямайської валютної системи, 1978 р.
Виникнення та розвиток СВС зумовлені процесами інтернаціоналізації та інтеграції. Валютні відносини опосередковують ці процеси і значною мірою забезпечують ефективність взаємодії національних економік у цілому й між окремими країнами.
Економічна енциклопедія: У 3 т. — К. — Тернопіль, — Т. 1, 2000; Золотов А.В. Международные валютно-кредитные отношения. — К., 2001; Міжнародні розрахунки та платіжні операції. — К., 2002; Пищик В.Я. Евро и доллар США. Конкуренция и партнерство в условиях глобализации. — М., 2002; Семенов К.А. Международные валютные и финансовые взаимоотношения. — М., 2000; ЭЭ. Политическая экономия. — М., 1972–1980. — Т. 1.