ВЕКТОР (лат. vector — носій) — у молекулярній генетиці самостійно реплікуюча кільцева молекула ДНК, здатна включати чужорідну ДНК (гени) і переносити її в клітини, спадкові властивості яких хочуть змінити. Зазвичай В. створюють на основі ДНК плазмід і вірусів (у т.ч. бактеріофагів). Найчастіше використовують бактеріальні плазміди (особливо плазміди кишкової палички). В. широко використовують у генетичній інженерії для розмноження (клонування) введених генів або отримання кодованих цими генами білкових продуктів. Таким чином у промисловій мікробіології та фармації створюють високопродуктивні культури мікроорганізмів для отримання БАР (інтерферонів, соматотропіну, інсулінів тощо).
Біологічний словник. — К., 1986; Биотехнология: В 8 кн. / Под ред. Н.С. Егорова, В.Д. Самуилова. Кн. 1: Егоров Н.С., Олескин А.В., Самуилов В.Д. Проблемы и перспективы. — М., 1987; БЭС: В 2 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. — М., 1991. — Т. 1.