ХАМЕНЕРІЙ (ХАМЕРІОН) ВУЗЬКОЛИСТИЙ (ІВАН-ЧАЙ) — Chamaenerium angustifolium (L.) Scop. (Chamerion angustifolium (L.) Holub.) (грец. chamai — на землі (низько) + nerion — олеандр + лат. angustus — вузький + лат. folium — лист) — багаторічна коренепаросткова трав’яниста рослина родини онагрових (Onagraceae Juss.); рос. назви: хаменериум (хамерион) узколистный, кипрей узколистный, иван-чай, капорский чай (за назвою с. Копоре під Санкт-Петербургом, де вперше в дореволюційній Росії розробили технологію одержання замінника китайського чаю); народні назви: зитильник, зніт вузьколистий, іван-трава, льон дикий, плакун, хвостач. Стебло прямостояче, 50–150 см завв., круглясте, просте або трохи розгалужене, голе, густо облиснене. Листки чергові, сидячі, рідше — з дуже коротенькими черешками, видовжено- або лінійноланцетні, загострені, до основи клиновидно звужені, інколи майже округлі, голі, по краю дрібнозалозистозубчасті або цілокраї, зверху — темно-зелені з полиском, зісподу — сизо-зелені з густою сіткою добре помітних бічних жилок, що відходять від головної майже під прямим кутом. Квітки двостатеві, трохи неправильні, у кінцевих багатоквіткових китицях 10–40 (45) см завд.; пелюстки (їх 4) горизонтально розхилені, пурпурово-червоні, рідше — блідо-рожеві або білі, оберненояйцеподібні, на верхівці закруглені, рідко — з дрібною виїмкою, до основи звужені в нігтик. Плід — стручкоподібна короткоопушена коробочка, насіння — численне, з чубком. Цвіте з червня до серпня. Росте по всій території України на сухих піщаних місцях у світлих лісах, по насипах залізниць, біля посівів, на вирубках, згарищах. Рослина неофіцинальна. Сировиною є квітки (Flores Chamаenerii) і листя Х.в. (Folia Chamаenerii). Заготовляють їх у фазу бутонізації та на початку цвітіння рослини. Зібрану сировину швидко сушать у затінку, на горищах з доброю вентиляцією, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері.
Листя Х.в. містить вуглеводи: слиз (15%), пектинові речовини; тритерпеноїди (1,3–1,9%): олеанолову, урсолову, 2α-гідроксiурсолову, 2α-гідроксiолеанолову кислоти; фенолкарбонові кислоти (у гідролізаті): кавову, n-кумарову, елагову; флавоноїди (3,5%): сексангуларетин, кемпферол, кверцетин, мірицетин, 3-О-глюкозиди кемпферолу, кверцетину і мірицетину, 3-О-рамнозиди кемпферолу, кверцетину і мірицетину, 3-О-арабінозиди кверцетину і мірицетину; дубильні речовини (5,65–20%); амінокислоти; алкалоїди (0,1–1%); аскорбінову кислоту (до 0,34%), каротиноїди; мікро- та макроелементи, мг%: Fe (23), Cu (2,3), Mn (16), Ni (1,3), Ti (1,3), Mo (0,44) і B (6). У стеблах рослини є 4–6% дубильних речовин; у квітках — хаменерієва кислота, флавоноїди (4,0–4,5%), антоціани (у пелюстках), дубильні речовини, алкалоїди (сліди), амінокислоти, аскорбінова кислота; у пилку — амінокислоти: цистеїн, у гідролізаті — лейцин, серин, цистеїн, треонін, валін; вищі жирні кислоти: лінолева, пальмітинова; у плодах — флавоноїди: сексангуларетин, кемпферол, кверцетин, мірицетин; у насінні — жирна олія. Кореневища Х.в. містять вуглеводи: крохмаль, слиз — 15%, цукри, пектинові речовини; галову кислоту, флавоноїди, дубильні речовини; алкалоїди (0,1%), жирну олію. Із суцвіть Х.в. одержали протипухлинний препарат Ханерол, який проходив клінічні випробування. Сума флавоноїдів в експерименті виявляє жовчогінну дію. Чай та настої сировини мають протизапальні, знеболювальні, обволікаючі, ранозагоювальні, в’яжучі, седативні, протисудомні, гемостатичні властивості; їх застосовують у народній медицині для лікування гастритів, колітів, виразкової хвороби шлунка, діареї та інших захворювань ШКТ, при мігрені, безсонні та олігоменореї, місцево — для полоскань при запальних станах ВДШ і для примочок на виразки й рани. Водні й спиртові екстракти Х.в., чаї з сировини використовують при гострих і хронічних захворюваннях простати, аденомі передміхурової залози, уретриті та хронічному циститі. Застосовують у косметології; входить до складу БАД. Для одержання копорського чаю свіжозібрані суцвіття з невеликою кількістю листків перетирають долонями, скручують і для подальшої ферментації поміщають у поліетиленовий пакет на 8–10 год, пров’ялюють і остаточно висушують при 100 °С. Заварюють як чай (1 чайна ложка на 1 склянку окропу) і п’ють по 0,5 склянки 3–4 рази на добу. Така технологія підвищує протизапальну активність сировини.
Солодкі кореневища рослини їдять сирими і вареними, із сухих одержують борошно і печуть коржі, перепічки. З листя і пагонів Х.в. восени готують салати, приправи до м’ясних страв. Жирна олія з насіння придатна для їжі. Гарний медонос і перганос. Зарості Х.в. з 1 га дають близько 500 кг (а іноді й до 1000 кг) меду. Мед ніжного смаку, дуже солодкий, прозорий, зеленкуватого кольору. Кормова, декоративна, ґрунтозахисна рослина.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hydrangeaceae — Haloragaceae. — Л., 1987.