ВЕНЧУР (англ. venture — ризик) — спеціалізована організаційна форма об’єднання капіталу і зацікавлених (юридичних, фізичних) осіб у процесі розробки і просування на ринок прогресивної технології. У світовій практиці поширені венчурні фірми (компанії) — це фірми ризикового капіталу, основною метою створення (діяльністю) яких є розробка, перевірка та освоєння інноваційних проектів. Розрізняють два основні види венчурних фірм: проектні (venture in project) і продуктові (venture in plant). Перші займаються розробкою технологічної документації інноваційного проекту і його експериментальною перевіркою; другі — технологічною підготовкою виробництва об’єктів техніки (технології) на основі нових технічних (технологічних) рішень, їх апробацією і, по суті, початковою фазою виробництва. Венчурні фірми створюються, як правило, на договірній основі шляхом тимчасового об’єднання капіталу (в різних формах), що забезпечує фінансування конкретного інноваційного проекту чи інноваційного підприємства. У такий спосіб венчурний капітал фінансує формування і розвиток малих і середніх підприємств, що займаються комерціалізацією науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Як відомо, інноваційне підприємництво найбільш ризиковане з усіх відомих видів підприємництва і потребує значних капіталовкладень, особливо на інноваційні проекти, з періодом окупності 3–7 років. До таких високоризикованих інноваційних проектів належать створення і розробка нових ЛП. На сьогодні значна кількість нових перспективних оригінальних препаратів в Україні залишається нереалізованою, оскільки відсутнє фінансування з традиційних джерел. Організація малого бізнесу з метою доведення БАР до готового продукту — оригінального ЛП — поки не має підтримки з боку потенційних інвесторів. Це пов’язано з правовою неврегульованістю між учасниками потенційного В., відсутністю у вітчизняній фармації практичного досвіду в галузі інноваційного підприємництва і кваліфікованих менеджерів з керування подібними інноваційними проектами і т.д. З досвіду зарубіжних держав відомо, що від малих інноваційних підприємств (венчурних фірм) значною мірою залежить технологічна динаміка економіки, поява таких нових галузей, як біотехнологія. Перевагою В. як організаційної форми порівняно з традиційними методами розробки та освоєння інноваційного проекту є єдність творчих та економічних інтересів учасників В., яка створює реальні передумови для прискорення інноваційного процесу і підвищення ймовірності його успішного завершення. Венчурні фірми, як правило, невеликі, відрізняються гнучкістю і нестандартною структурою, відсутністю жорстких завдань і регламентів, складних процедур узгодження робочої документації, трудової дисципліни та ін. Після виконання своїх функцій венчурні фірми або поглинаються більшими компаніями (найчастіше із числа компаньйонів по В.), або, навпаки, зміцнивши власні фінансові позиції шляхом продажу ліцензій розгортають активну діяльність зі створення власних виробництв й організації комерційних операцій, пов’язаних, напр., з винаходами, над якими працювали раніше. Найчастіше ініціаторами створення венчурних фірм є розробники інноваційного проекту. Сучасні венчурні фірми — це гнучкі організаційні структури, висока підприємницька активність яких зумовлена прямою зацікавленістю розробників та їх компаньйонів по В. в якнайшвидшій комерціалізації інноваційного проекту при мінімальних витратах. Саме венчурні фірми сприяли появі таких інновацій, як антимікробний ефект пеніциліну та сульфаніламіду, метод комп’ютерної томографії та ін. В Україні створено понад 115 венчурних фірм, дохід яких у декілька разів перевищує суму вкладеного капіталу. Накопичений досвід діяльності венчурних фірм необхідно активно використовувати для реалізації інноваційних проектів зі створення та розробки нових оригінальних ЛП.
Гунин В.Н. Управление инновациями. 17-модульная программа для менеджеров. — М., 2000; Медынский В.Т., Шаршурова Л.Т. Инновационное предпринимательство. — М., 1997; Albert H. Rubenstein. Economic Evaluation of Research and Development: A Brief Survey of Theory and Practice // J. Indust. Engineering. — 1966. — Vol. 17, № 11; Pharmaceutical Industry Trends in Strategic Alliance Formation Between U.S and Japanese Companies // J. Pharm. Marketing Management. — 1996. — Vol. 11. — № 1.