ВИДИ ЗАХИСНИХ ОБОЛОНОК — різні за природою зовнішні шари (або один із шарів), які що-небудь оточують і є складовою цілого.
У фармації захисні оболонки призначаються для: захисту ЛП від впливу екстремальних чинників зовнішнього середовища (ударів, стирання, температури, вологи, світла, кисню повітря тощо); захисту лікарських речовин від дії з боку травного тракту; захисту слизових оболонок організму від подразливої дії деяких лікарських речовин; маскування чи коригування неприємного смаку, запаху чи кольору діючих речовин; введення несумісних лікарських речовин окремо в оболонку та ядро і пролонгування їх терапевтичної дії; локалізації дії лікарських речовин у відповідному відділі травного тракту.
Залежно від розчинності захисні оболонки поділяють на водорозчинні, шлунково-розчинні, кишково-розчинні, нерозчинні; а враховуючи склад і спосіб нанесення — на пресовані (чи сухі), плівкові, дражировані.
На сьогодні з погляду біодоступності, технологічності та економічних показників найбільш перспективними є плівкові оболонки. Вони мають тонку плівку, яка надійно захищає внутрішнє ядро, не збільшуючи маси, не змінюючи форми і геометричних параметрів ядра. Процес нанесення плівкової оболонки повністю автоматизований і нетривалий.
Словарь русского языка. — М., 1999. — Т. 2.; Технологія ліків промислового виробництва / В.І. Чуєшов, Л.М. Хохлова, О.О. Ляпунова та ін. — Х., 2003.