ВИНАХІД — результат творчої діяльності, що дозволяє одержати практичне розв’язання конкретної проблеми в будь-якій галузі техніки (технології). Відмінною ознакою винахідницької діяльності в сучасних умовах економічного розвитку є поєднання розуміння потреб суспільства і використання накопичених знань. Технічне рішення може бути визнане В. і одержати правову охорону (патент на винахід), якщо буде відповідати умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню та промисловій застосовності). В. є новим, якщо його сутність невідома з позиції техніки. Такий рівень щодо заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього чи тотожного рішення не було розкрито ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. В. повинен давати нове технічне рішення, невідоме сучасному рівню техніки. Не визнається В. пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Новизна В. повинна мати абсолютний всесвітній характер. Критерію винахідницького рівня відповідають принципово нові елементи і нестандартні рішення. Новизна і винахідницький рівень тісно пов’язані між собою. В. визнається промислово придатним, якщо його можна буде використати у промисловості або в іншій сфері діяльності. Він технічно застосовний і тоді, коли його не можна використовувати відразу ж, але в майбутньому при створенні відповідних умов він може бути використаний і забезпечить при цьому позитивний результат. Такі В. належать до перспективних. Деякі з них являють собою видатний внесок у розвиток техніки і технології, не мають аналогів і називаються піонерськими або революційними. В. визнається і таке технічне рішення, що є поєднанням відомих технічних засобів, але забезпечує новий ефект — так званий комбінаційний винахід. Його об’єктами можуть бути пристрій, спосіб, речовина, культури клітин рослин і тварин, а також застосування відомого продукту за новим призначенням. До пристроїв як об’єктів В. належать машини, механізми, прилади тощо. До речовин як об’єктів В. належать індивідуальні хімічні сполуки, ВМС та об’єкти генної інженерії; композиції (сполуки, суміші, розчини тощо). Об’єктами В. також можуть бути штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин, консорціуми мікроорганізмів. До способів як об’єктів В. належать процеси виконання дій над матеріальним об’єктом (об’єктами) за допомогою матеріальних об’єктів. У новій редакції Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» було введено такий об’єкт В., як застосування раніше відомого продукту за новим призначенням. Характеристика об’єкта на застосування повинна містити чотири основні умови: який конкретний продукт або спосіб пропонується використати за новим призначенням; за яким призначенням використовувався раніше цей продукт; у чому полягає нове призначення продукту чи способу; позитивний результат, який буде одержано від використання продукту чи способу за новим призначенням, його переваги перед існуючими аналогами. У більшості країн світу існує охорона В. Це стосується В. поширених хімічних сполук, які мають відомі фармакологічні властивості, обґрунтування їх нового, раніше невідомого чи не здійснюваного на практиці (додаткового) показання до застосування. Основними об’єктами В. у фармації є: БАР, допоміжні речовини, комбіновані субстанції, фармацевтичні композиції (склад) ЛП, спосіб одержання субстанції, ЛП, композиції або лікарської форми, застосування за новим призначенням та ін.
Андрощук Г.А., Работягова Л.И. Патентное право: правовая охрана изобретений — К., 1999; Андрощук Т.А., Роботягова Л.І. Патентне право: правова охорона винаходів. — К., 1999; Законодавство України про інтелектуальну власність (зі змінами за станом на 15 січня 2001 р.). — Х., 2001; Основи інтелектуальної власності. — К., 1999.