ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА — сукупність основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів ФП, що забезпечують переробку субстанцій, основних і допоміжних матеріалів на ЛП та медичні вироби з параметрами, визначеними в нормативних документах або бізнес-плані. Приклад В.с. ФП наведений на рис. 1.
Рис. 1. В.с. ФП
В.с. ФП відрізняється залежно від технологічних особливостей ЛП і медичних виробів (чим складніша технологія виробництва ЛП, тим складніші внутрішньовиробничі зв’язки та розгалужена структура ФП); обсягу випуску ЛП і медичних виробів; спеціалізації та кооперування з іншими підприємствами; рівня механізації та автоматизації виробничих процесів. Існують такі види В.с.: цехова, безцехова, корпусна (рис. 2), комбінатська. Залежно від форми спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничу спеціалізацію. При технологічній спеціалізації підрозділи ФП спеціалізуються на виконанні конкретної операції технологічного процесу.
Рис. 2. Види В.с.
Напр., у фітохімічному виробництві існують такі переваги: забезпечення оптимального завантаження обладнання та використання матеріалів, можливість упровадження прогресивних технологічних процесів, висока кваліфікація робітників та ін.; та недоліки: великі втрати часу на переналагодження обладнання; нераціональне переміщення предметів праці, складність диспетчеризації та міжцехового оперативно-виробничого планування тощо. При використанні предметного принципу підрозділи ФП спеціалізуються на виготовленні окремого виду ЛП і медичних виробів, а обладнання при цьому розташовується в послідовності здійснення технологічного процесу таким чином, щоб забезпечити прямоточність руху предметів праці. Напр., цех з виробництва таблеток та цех з виробництва очних крапель мають такі переваги: спрощується диспетчеризація виробництва і міжцехового оперативно-календарного планування, кожний цех повністю відповідає за випуск закріплених за ним ЛП у встановлені терміни та визначеної якості, скорочується тривалість виробничого циклу. Недоліками є збільшення кількості обладнання, ускладнення внутрішньоцехового керування тощо. Показниками, що характеризують В.с. ФП, є ті, які відображають виробничі ланцюги (обсяг випуску ЛП і медичних виробів, фондооснащеність праці, електрооснащення, технічна оснащеність праці, виробнича трудомісткість); показники, що характеризують відношення між основними, допоміжними та обслуговуючими підрозділами (середньоспискова чисельність робітників, вартість основних виробничих фондів, розмір площ); рівень спеціалізації та кооперації виробництва, частку спеціалізованого виробництва, коефіцієнт стійкості спеціалізації; рівень спеціалізації робочих місць, який характеризується кількістю найменувань різних операцій на одному робочому місці (коефіцієнт серійності), середнім рівнем спеціалізації робочих місць, питомою вагою трудомісткості ЛП і виробів, які виготовляються на одному робочому місці); ефективність просторового розміщення ФП; характер взаємозв’язку підрозділів ФП (кількість переділів, через які проходить предмет праці до перетворення на ЛП). Основними чинниками розвитку В.с. ФП є оптимізація кількості та розмірів виробничих підрозділів, раціоналізація та співвідношення основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів; підвищення автоматизації фармацевтичного виробництва; раціональність планування підрозділів; досягнення принципу прямоточності; скорочення нормативного терміну використання основних фондів; дотримання строків планово-попереджувальних ремонтів, скорочення тривалості й підвищення якості ремонтів; своєчасне оновлення основних фондів і т.п.
Кожекин Г.Я., Синица Л.М. Организация производства. — Минск, 1998; Курочкин А.С. Операционный менеджмент. — К., 2000; Курочкин А.С. Организация производства. — К., 2001; Макаренко В.М., Махалина О.М. Производственный менеджмент. — М., 1998; Фатхутдинов Р.А. Организация производства. — М., 2001.