ВІРУЛЕНТНІСТЬ (лат. virulentus — отрутний) — ступінь хвороботворності (патогенності) певного інфекційного агента (штаму бактерії чи вірусу). В. залежить як від властивостей інфекційного агента, так і від сприйнятливості (чутливості) інфікованого організму. Вираженість патогенної властивості залежить від наявності в мікроорганізмі відповідних генів патогенності й контрольованих ними факторів патогенності — структур і речовин, що забезпечують взаємодію з макроорганізмом у ході інфекції. До факторів В., зокрема, відносять багато поверхневих структур мікроорганізмів (ворсинки, капсули), компоненти зовнішньої мембрани і клітинної стінки (ліпополісахарид, білки адгезини та інвазини, тейхоєві кислоти), ферменти і токсини, що виділяються збудником. Зміна В. штаму може бути результатом набуття або втрати тих чи інших факторів патогенності, а також наслідком зміни вираженості патогенних властивостей. В основі цих процесів лежать закономірності функціонування генів. В. складається з низки патогенних властивостей мікроорганізму: адгезивності — здатності мікроорганізму розпізнавати і міцно зв’язуватися з поверхнею клітин хазяїна; інвазивності — здатності до внутрішньоклітинного і позаклітинного проникнення і поширення збудника в тканинах хазяїна; персистентних властивостей (антифагоцитарні, антикомплементарні, антигенна мімікрія та ін.) — здатності ухилятися від захисних реакцій макроорганізму чи переборювати їх; цитотоксичності — здатності ушкоджувати клітини хазяїна; токсичності і токсигенності — здатності до синтезу токсинів, що порушують функції органів і систем хазяїна.
Штами можуть бути згруповані за вираженістю окремих патогенних властивостей, напр. високо-, помірно- чи слабоінвазивні, неінвазивні. Відповідно до найбільшої вираженості тієї чи іншої патогенної властивості мікроорганізми можуть одержувати спеціальні назви і позначення, напр. ентеротоксигенна кишкова паличка, що виділяє екзотоксин з переважною дією на кишковий епітелій. Кожен штам чи клон мікроорганізмів патогенного чи умовно-патогенного виду має свій (індивідуальний) ступінь вираженості патогенного потенціалу — В. На відміну від патогенності, ця характеристика має кількісне вираження, що може змінюватися (під впливом різних причин) у того самого штаму. Про рівень В. судять за тяжкістю захворювань, що викликаються мікробом чи вірусом, в експериментах на тваринах — за смертельною дозою інфекційного агента. В. визначається не тільки здатністю мікроорганізму проникати в сприйнятливий організм, розмножуватися і поширюватися в ньому, але й тим, що мікроб (чи вірус) виробляє отруйні продукти життєдіяльності — токсини. В. — не видова, а штамова ознака мікроба (вірусу) і може коливатися в широких межах у різних штамів. При порівнянні в суворо контрольованих умовах декількох штамів їх В. може мати кількісне вираження. Показниками В. є умовні величини — мінімальна летальна (DLM, dosis letalis minima — найменша кількість мікроорганізмів, що викликає загибель 95% заражених сприйнятливих лабораторних тварин певного виду стандартної маси) та 50% летальна доза (LD50 — мінімальна доза мікроорганізмів, що викликає загибель 50% експериментальних тварин).
Штучна зміна В. мікробів застосовується при одержанні вакцин. Методи зниження В.: 1) вплив на мікроби несприятливих фізичних і хімічних факторів (низька температура — протичумна; дія жовчі — БЦЖ); 2) адаптація мікробів до організму несприйнятливих тварин чи адаптація шляхом пасажу через органи і тканини, що не є вхідними воротами для цієї інфекції (напр. вірус вуличного сказу — через мозок кроликів, унаслідок чого В. вірусу для людини знижується і він може бути використаний для щеплень проти сказу — антирабічна вакцина); 3) пасажі через курячі ембріони (грипозна, висипнотифозна), пасажі через культури тканин (проти кору); 4) підбір авірулентних штамів із колекції музейних культур (проти туляремії, сибірки); 5) генетична рекомбінація (грипозна); 6) спеціальний добір генетично близьких штамів до збудника певного захворювання.
БМЭ. — М., 1975. — Т. 3; Борисов Л.Б., Фрейдлин И.С. Краткий справочник микробиологической терминологии. — М.; 1985.; Краткая медицинская энциклопедия / Под ред. В.И. Покровского. — М., 2001; Советский энциклопедический словарь. — М., 1980.