ВУГІЛЛЯ АКТИВОВАНЕ (лат. Carbo activatиs) — порошок чорного кольору без запаху та смаку, практично нерозчинний у звичайних розчинниках. В.а. одержують із таких, що видобувають, або деревних (хвойних і листяних порід дерев) вуглів, шляхом відпалу й активації парами води при високих температурах, завдяки чому відбувається видалення смолистих речовин та утворюється вугілля, уся внутрішня будова якого має величезну кількість порожнистих чарунок, канальців і ходів. Дуже тонкопористе В.а. одержують термічним розкладанням (обвуглюванням без доступу повітря) деяких полімерів. Сорбційна здатність порошкоподібного В.а. як фармакологічно активної речовини, в першу чергу, реалізується за рахунок великої зовнішньої поверхні його дисперсних часток, здатних адсорбувати багато речовин, особливо добре — вуглеводні та їх похідні, меншою мірою — спирт, амоніак, воду та інші полярні речовини. Тонкопористі В.а. добре адсорбують навіть при низьких концентраціях або незначних парціальних значеннях тиску пари, проте для широкопористих В.а. характерне явище капілярної конденсації. Розмір чарунок змінний: від 10 Å (при цьому питома поверхня досягає 1000 м2/г) до 1000 Å (питома поверхня близько 1 м2/г).
Перше згадування про використання В.а. як ЛП для лікування порушень травлення та як антипод при різних отруєннях наведено в «Dioscorides Materia Medica» Гіппократа (у 40 р. до н.е.). Систематичні дослідження В.а. як антидоту вперше були проведені в 1846 р. У 1963 р. Л. Хольт та П. Хольц установили, що найбільш ефективним антидотом при отруєннях є пероральний прийом В.а. На сьогодні препарати В.а. випускаються у формі порошку, гранул, таблеток та капсул. Серед препаратів В.а., отриманого з полімерної сировини, використовують вугілля із сферичною грануляцією, джгутові активовані вуглеводневі волокна (актилен), дисперговані (ваулен). Сучасна тенденція розвитку сорбентів з вуглецю полягає в створенні найбільш макропористого вугілля, яке добре сорбує великі молекули, об’єм мікропор яких відповідно становить 0,72; 0,75; 1,61 см3/г. Пористі вугільні волокна характеризуються добрими фільтрувальними та сорбційними якостями при високій кінетиці сорбції, яка зумовлена малим діаметром поодиноких волокон. Подальше збільшення об’єму пор призводить до скорочення робочої поверхні супермікропор і зниження механічної міцності.
Найважливішими критеріями для оцінки В.а., що використовують в медицині, є: чистота, можливість звільнення від механічних домішок, опір стиранню, морфологія поверхні, адсорбційна ємність, токсичність, пірогенність, дотримання вимог стерильності, а для вугілля, яке застосовують в гемосорбції, — придатність до гемосумісності.
Окрім медицини, В.а. використовують у протигазовій техніці — як адсорбент та носій каталітичних і хемосорбційних добавок; у промисловості — для вилучення цінних органічних розчинників, для видалення з водних розчинів органічних домішок; у високовакуумній техніці — для створення сорбційних насосів.
Даниленко В.С., Носенко В.М., Забарський О.М. Новый адсорбирующий препарат — уголь активированный «КМ» // Новые лекарственные препараты. Экспресс-информация. — 1982. — № 2; Парковская И.А. Сто профессий угля. — К., 1990.