БАКТЕРИЦИДНІСТЬ (лат. bаctеrіon — бактерія, паличка + саеdо — вбиваю) — властивість деяких чинників різної природи (фізичної, хімічної, біологічної) викликати загибель бактерій. Серед чинників фізичної природи бактерицидну дію виявляють високі температури (від 70 до 170 °С залежно від форм бактерій), різні види випромінювань (прямі сонячні, УФ, рентгенівські, гамма), УЗ. Чинники хімічної природи — деякі хімічні сполуки — джерела антибактеріальних засобів: хіміопрепаратів, дезінфектантів, антисептиків, консервантів (галоїди, окисники, кислоти і луги, альдегіди, спирти, важкі метали, феноли, барвники, алкалоїди, сульфаніламіди, нітрофурани тощо). Чинники біологічної природи — бактеріофаги (див. Бактеріофаги) і мікроби-антагоністи (див. Антибіотики). Залежно від природи чинника механізм бактерицидної дії реалізується по-різному (деструкція органоїдів і макромолекул бактерій, окиснення клітинних сполук, зміни функцій мембран, ураження ферментних систем, порушення синтезу білків та нуклеїнових кислот, метаболізму тощо), але супроводжується необоротними змінами в життєдіяльності бактерій. Серед хіміопрепаратів бактерицидну дію виявляють переважно діоксидин, ізоніазид, аміноглікозидні антибіотики, ампіокс, похідні нітрофурану, поліміксини, кислота налідоксова, ристоміцину сульфат тощо. Бактерицидні препарати особливо рекомендовані при значному послабленні захисних сил організму хворого і показані при гострих, особливо тяжких інфекціях: сепсисі, перитоніті, тяжких формах пневмонії тощо. Але в малих концентраціях хіміопрепарати, що діють бактерицидно, можуть виявляти тільки бактеріостатичну дію (див. Бактеріостатична дія). Тобто розподіл хіміопрепаратів на препарати з бактеріостатичною і бактерицидною дією є умовним і кінцевий біологічний ефект залежить в основному від концентрації препарату.
Медицинская микробиология / Под ред. В.И. Покровского. — М., 1999; Справочник по антисептике / Под ред. А.П. Красильникова. — Минск, 1995.