БАКТЕРІЄМІЯ (грец. bacterion — паличка + haima — кров) — проникання збудника з місця локалізації в кров і поширення по всьому організму, при чому мікроорганізми в крові не розмножуються. Б. має місце при чумі, туляремії, сибірці, черевному тифі, спірохетозах та інших інфекціях. Б. є одним із факторів формування трансмісійного механізму передачі інфекційного процесу, при якому кровососні членистоногі (воші, кліщі, комарі) заражаються від хворої людини або тварини. Епідеміологічне значення Б. залежить від її інтенсивності — чим напруженіша Б., тим більша зараженість переносників під час смоктання крові. Напруженість Б. залежить від концентрації мікроорганізмів в одиниці об’єму крові. При черевному тифі та паратифі основний механізм передачі фекально-оральний, однак у результаті настання Б. внаслідок генералізації процесу збудник одержує можливість виділятися в навколишнє середовище не тільки через кишечник, але й через інші органи, внаслідок чого частота заражень підвищується. Б. найбільш виражена в початковий період інфекційного процесу, її інтенсивність знижується по мірі затримки бактерій клітинами ретикулоендотеліальної системи, тому дослідження крові з метою діагностики Б. необхідно проводити на ранніх етапах захворювання. Рекомендується брати кров у хворого до початку етіотропної терапії. Для мікробіологічної діагностики Б. використовують бактеріоскопічний, бактеріологічний, біологічний методи.
БМЭ. — М., 1975. — Т. 2; Борисов Л.Б., Фрейдлин И.С. Краткий справочник микробиологической терминологии. — М., 1985; Дмитриева В.А., Дмитриев В.В. Русско-английский словарь терминов по микробиологии. — М., 1991.